Юридична класифікація (Умисність та необережність. Співучасть [код 250 10 10 30]) — 37 документів

Сховати меню Темний режим
Поділитися
За роками: усі роки 2010 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1998 1996 1991 до 1991
  1. Про затвердження Інструкції про єдиний облік злочинів
    Генеральна прокуратура України, МВС України, ДПА України, Міноборони України, Держмитслужба України, Адміністрація Держкордонслужби, МНС України (з 2005 р.), Держдепартамент вик.покарань, ДСА України; Наказ, Інструкція від 25.05.2010 № 21/135/281/240/499/354/367/159/69
    v0021900-10, Втратив чинність, Редакція від 02.07.2013, 100 кб (2 редакції)
    #1
  2. Про перекваліфікацію дій засудженого та призначення більш м'якого покарання
    Ухвала Верховного суду України від 04.07.2006
    n0065700-06, 8 кб
    #2
  3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями
    Постанова Верховного суду України від 23.12.2005 № 13
    v0013700-05, 25 кб
    #3
  4. Щодо зміни вироку
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 31.01.2005
    n0220700-05, 8 кб
    #4
  5. Про продовження строку утримання під вартою
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 22.04.2004
    n0174700-04, 3 кб
    #5
  6. Щодо заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 12.02.2004
    n0022700-04, 4 кб
    #6
  7. Щодо права осіб брати участь у справі в якості захисника
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 23.12.2003
    n0168700-03, 5 кб
    #7
  8. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що умисне вбивство на замовлення вчинене у складі організованої групи
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 18.12.2003
    n0232700-03, 8 кб
    #8
  9. Про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 11.11.2003
    n0196700-03, 4 кб
    #9
  10. Унаслідок неповноти та однобічності дослідження доказів апеляційний суд помилково змінив вирок суду першої інстанції, яким особу було засуджено за умисне вбивство без обтяжуючих обставин, і визнав, що цей злочин вчинено з необережності
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 30.10.2003
    n0125700-03, 5 кб
    #10
  11. Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не визнає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 21.10.2003
    n0234700-03, 7 кб
    #11
  12. Вчинення умисного вбивства двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК тоді, коли позбавлення життя кількох осіб охоплювалося єдиним умислом винної особи і здійснювалося в одному місці без значного розриву у часі. При недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину суд постановляє виправдувальний вирок. Закриття провадження у справі з такої підстави відповідно до п. 2 ст. 213 КПК України допускається лише на стадії досудового слідства
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 26.08.2003
    n0123700-03, 8 кб
    #12
  13. Про вчинення умисного вбивства
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 14.08.2003
    n0181700-03, 4 кб
    #13
  14. Щодо вчинення умисного вбивства
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 14.08.2003
    n0174700-03, 4 кб
    #14
  15. Про наявність умислу на позбавлення життя з особливою жорстокістю може свідчити, зокрема, велика кількість ударів ножем у різні частини тіла, які завдавалися протягом тривалого часу
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 31.07.2003
    n0238700-03, 4 кб
    #15
  16. Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 15.07.2003
    n0199700-03, 6 кб
    #16
  17. Суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Невиконання судом цієї умови, передбаченої ст. 69 КК України, потягло скасування вироку
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 10.04.2003
    n0042700-03, 6 кб
    #17
  18. Умисне вбивство визнається вчиненим у стані сильного душевного хвилювання, якщо таке хвилювання виникло раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 27.03.2003
    n0227700-03, 3 кб
    #18
  19. Щодо ненавмисного вбивства та відшкодування моральної шкоди
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 14.03.2003
    n0192700-03, 12 кб
    #19
  20. Про умисне вбивство
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 22.10.2002
    n0201700-02, 3 кб
    #20
  21. Вирок районного суду, яким Т. засуджено за ст. 94 КК, при розгляді справи Верховним Судом України в порядку виключного провадження визнано правильним
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 19.09.2001
    n0013700-01, 9 кб
    #21
  22. При відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винної особи
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 17.04.2001
    n0103700-01, 6 кб
    #22
  23. Вирок скасовано через невідповідність обраного засудженому покарання в наслідок його м'якості
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 22.02.2001
    n0007700-01, 7 кб
    #23
  24. Для кваліфікації злочинних дій за п. "а" ст. 93 та ч. 3 ст. 142 КК України необхідно, щоб корисливий мотив виник на початку вчинення розбійного нападу та умисного вбивства або в процесі позбавлення життя потерпілого. Якщо мотив, спрямований на заволодіння майном потерпілого, виник і був реалізований після вчинення умисного вбивства з інших мотивів, такі дії слід кваліфікувати за іншими пунктами ст. 93 чи за ст. 94 КК України та відповідними статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти власності
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 01.02.2001
    n0099700-01, 8 кб
    #24
  25. Зайва кваліфікація підлягає виключенню з обвинувачення лише за умови ідеальної сукупності злочинів. За реальної їх сукупності таке виключення і кваліфікація за більш тяжким злочином є недопустимими, оскільки цим обтяжується становище обвинувачених і порушується їхнє право на захист
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 23.11.2000
    n0108700-00, 5 кб
    #25
  26. Стосовно заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 12.09.2000
    n0034700-00, 8 кб
    #26
  27. Наслідки замаху на умисне вбивство повністю охоплюються статтями 17, 93 (або статтями 17, 94) КК України і додаткової кваліфікації як заподіяння тілесних ушкоджень не потребують. Замах на згвалтування безпідставно визнано судом першої інстанції закінченим злочином, передбаченим ч. 3 ст. 117 КК
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 29.08.2000
    n0104700-00, 9 кб
    #27
  28. Стосовно висновків суду про вчинене особою вбивство з необережності та про відсутність у її діях злісного хуліганства
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 03.02.2000
    n0036700-00, 7 кб
    #28
  29. Щодо кваліфікації вимагательства хабара та підстав визнання потерпілими осіб, які дали хабар
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 12.05.1998
    n0019700-98, 6 кб
    #29
  30. Судові рішення скасовано у зв'язку з розглядом справи незаконним складом суду і неправильністю кваліфікації дій засудженого. Заподіяння при згвалтуванні тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілої, необхідно розглядати як особливо тяжкі наслідки, передбачені ч. 4 ст. 117 КК, тому додаткова кваліфікація за ч. 3 ст. 101 цього Кодексу не потрібна
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 22.08.1996
    n0088700-96, 4 кб
    #30
  31. У разі визнання підсудного винним у замаху на вчинення злочину у вироку необхідно вказати причини, з яких злочин не було доведено до кінця. Особа, яка намагалась вчинити замах на згвалтування, але добровільно відмовилась від продовження злочинних дій, не може нести відповідальність за ст. 17, ч. 1 ст. 117 КК України
    Загальні суди; Постанова від 14.03.1991
    n0003705-91, 3 кб
    #31
  32. Стан необхідної оборони може мати місце й тоді, коли захист відбувся безпосередньо за актом хоч і закінченого посягання, але за обставинами справи момент його закінчення не був ясним для того, хто оборонявся. Перехід знаряддя нападу чи інших використаних для цього предметів від того, хто робив замах, до того, хто оборонявся, сам по собі не може свідчити про закінчення посягання
    Загальні суди; Постанова, Витяг від 21.03.1990
    n0001705-90, 3 кб
    #32
  33. Про справу щодо навмисного вбивства
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 27.06.1989
    n0007700-89, 2 кб
    #33
  34. Відповідно до ст. 38 КК України позбавлення батьківських прав може бути застосовано як додаткова міра покарання лише у випадках, коли судом встановлено зловживання цими правами з боку винного
    Ухвала Верховного суду України; Витяг від 10.05.1988
    n0001700-88, 2 кб
    #34
  35. Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом
    Загальні суди; Постанова, Витяг від 25.09.1987
    n0011705-87, 2 кб
    #35
  36. Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом. За відсутності доказів, які б свідчили про те, що винна особа передбачала і бажала настання смерті потерпілого від її дій, вона повинна нести відповідальність за наслідки, що фактично настали
    Загальні суди; Постанова, Витяг від 23.07.1987
    n0009705-87, 3 кб
    #36
  37. Особі, яка була засуджена до позбавлення волі, але у зв'язку з помилуванням фактично відбула виправні роботи, при повторному засудженні до позбавлення волі відбування покарання безпідставно призначено у виправно-трудовій колонії суворого режиму
    Загальні суди; Постанова, Витяг від 19.05.1986
    n0001705-86, 2 кб
    #37
Документи 1—37 з 37
Показувати на сторінці

вгору