У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі за конституційним поданням
народних депутатів України щодо офіційного тлумачення
положень статті 78, пунктів 1, 5 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України
та статті 70 Кримінального кодексу України
м. Київ Справа N 2-29/99
8 липня 1999 року
N 34-у/99
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Розенка Віталія Івановича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Костицького Михайла Васильовича,
Мартиненка Петра Федоровича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,
Чубар Людмили Пантеліївни,
розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження
у справі за конституційним поданням народних депутатів України
стосовно офіційного тлумачення положень статті 78, пунктів 1, 5
статті 81 Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 )
та статті 70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ).
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та вивчивши матеріали
конституційного подання, Конституційний Суд України
1. У конституційному поданні необхідність офіційного
тлумачення положень статті 78, пунктів 1, 5 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ) та статті
70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ) мотивується тим, що
Верховний Суд України неоднаково застосовує ці норми щодо
предметів і знарядь контрабанди. При цьому суб'єкт права на
конституційне подання посилається на ухвалу судової колегії в
кримінальних справах Верховного Суду України від 7 березня
1995 року у справі Гірки І.Ф. та на додаткову постанову Пленуму
Верховного Суду України від 30 травня 1997 року у справі
Рудика І.Л., стверджуючи, що згідно з одним рішенням Верховного
Суду України цінності (майно), які незаконно переміщались через
митний кордон України, є знаряддям злочину, а згідно з іншим -
вони є предметами злочину. Однак в обох випадках за рішеннями
Верховного Суду України згадане майно підлягає конфіскації.
2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з
конституційних подань та звернень від 27 травня 1999 року у
відкритті конституційного провадження у цій справі відмовлено на
підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" (
422/96-ВР ).
3. Із матеріалів справи вбачається, що 2 листопада 1994 року
вироком Куп'янського міжрайонного (окружного) суду Харківської
області громадянина України Гірку І.Ф. було визнано винним в
замаху на контрабанду і засуджено за частиною другою статті 17 та
статтею 70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ) до трьох
років позбавлення волі із застосуванням статті 45 Кримінального
кодексу України (
2001-05 ) умовно з іспитовим строком два роки.
Речові докази (валюту та колекцію) суд вирішив повернути
Гірці І.Ф.
Протест заступника прокурора Харківської області з цього
приводу президія Харківського обласного суду залишила без
задоволення і вказала, що додаткове покарання до Гірки І.Ф. у
вигляді конфіскації майна (речових доказів) не може бути
застосовано, оскільки це не передбачено статтею 45 Кримінального
кодексу України (
2001-05 ).
За протестом заступника Генерального прокурора України судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України ухвалою від
7 березня 1995 року вирок міжрайонного суду і постанову президії
обласного суду у справі Гірки І.Ф. в частині вирішення питання про
речові докази скасувала, а справу направила на новий розгляд у
порядку, передбаченому статтями 409, 411
Кримінально-процесуального кодексу України (
1003-05 ). В ухвалі
судова колегія зазначила, що "рішення суду про повернення
засудженому речових доказів, які були предметом контрабанди,
прийнято всупереч вимогам пункту 1 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ), а також
статті 70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ), якою
передбачено відповідальність за незаконне переміщення через митний
кордон України відповідного майна, речей і цінностей. Тобто
предмети контрабанди є засобом здійснення злочину і невід'ємним
елементом визначення даного складу злочину. Це вимагало від суду
застосування спеціальної конфіскації таких предметів і обернення
їх в доход держави в порядку, передбаченому статтею 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 )".
Що ж до справи Рудика І.Л., то 4 січня 1995 року Заліщицький
районний суд Тернопільської області визнав його винним у скоєнні
злочину, передбаченого статтею 70 Кримінального кодексу України
(
2001-05 ), і призначив йому покарання з застосуванням статті 44
Кримінального кодексу України (
2001-05 ) - два роки позбавлення
волі з відбуванням міри покарання у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму з конфіскацією всього належного йому майна, а
речові докази у справі (валюту) повернув власнику - агрофірмі
"Проскурів".
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Тернопільського обласного суду від 15 березня 1995 року за
протестом прокурора області вирок Заліщицького районного суду з
цієї справи в частині повернення валюти агрофірмі "Проскурів"
скасовано і надано можливість останній вирішити дане питання в
порядку цивільного судочинства.
Постановою президії Тернопільського обласного суду від
10 липня 1995 року протест Голови Верховного Суду України залишено
без задоволення, а вирок районного суду та ухвалу судової колегії
обласного суду - без зміни.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного
Суду України від 29 серпня 1995 року ця постанова президії
Тернопільського обласного суду за протестом Голови Верховного Суду
України скасована, а вирок Заліщицького районного суду і ухвала
судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного
суду змінені. На підставі статті 46-1 Кримінального кодексу
України (
2001-05 ) виконання вироку щодо Рудика І.Л. в частині
основного покарання відстрочено на два роки.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 жовтня
1995 року протест Генерального прокурора України у цій справі
залишено без задоволення.
Пленум Верховного Суду України 30 травня 1997 доповнив цю
постанову таким положенням: "На підставі статті 393
Кримінально-процесуального кодексу України (
1003-05 ) ухвалу
судової колегії Тернопільського обласного суду від 15 березня
1995 року та ухвалу судової колегії в кримінальних справах
Верховного Суду України від 29 серпня 1995 року в частині
визначення долі речових доказів - валюти, змінити. Виключити з них
вказівку про повернення справи в частині вирішення долі цих
речових доказів на судовий розгляд в порядку цивільного
судочинства. Справу в цій частині відповідно до вимог статті 409
Кримінально-процесуального кодексу України (
1003-05 ) направити в
районний суд Тернопільської області за визначенням голови
Тернопільського обласного суду для розгляду в порядку,
передбаченому статтею 411 Кримінально-процесуального кодексу
України (
1003-05 )".
Як видно з ухвали судової колегії в кримінальних справах
Верховного Суду України у справі Гірки І.Ф., додаткової постанови
Пленуму Верховного Суду України у справі Рудика І.Л. та інших
матеріалів, товари, валюта, цінності та інші предмети, які
незаконно переміщувалися через митний кордон України (стаття 70
Кримінального кодексу України) (
2001-05 ), визнані судовою
колегією в кримінальних справах Верховного Суду України та
Пленумом Верховного Суду України на підставі пункту 1 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ) знаряддям
контрабанди і конфісковані відповідними рішеннями судів. Тому
посилання в конституційному поданні на неоднаковість застосування
норм статті 78, пунктів 1, 5 статті 81 Кримінально-процесуального
кодексу України (
1001-05 ) та статті 70 Кримінального кодексу
України (
2001-05 ) щодо предметів і знарядь контрабанди Верховним
Судом України у цих справах є безпідставним.
4. У чинному законодавстві немає визначення поняття "об'єкт"
і "предмет" злочину, "знаряддя контрабанди". В науковій літературі
вони інтерпретуються по-різному.
Верховний Суд України однозначно тлумачить і застосовує щодо
контрабанди (стаття 70 Кримінального кодексу України) (
2001-05 )
термін "знаряддя злочину", що вживається у пункті 1 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ), як такий,
що ним охоплюється всі предмети контрабанди, і на підставі статті
78 Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ) визнає
їх речовими доказами.
Таке розуміння і застосування зазначених правових норм
відповідає статті 1 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та
конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 року
(
995_029 ). З цього виходить і Пленум Верховного Суду України у
своїй постанові N 2 (
v0002700-99 ) від 26 лютого 1999 року "Про
судову практику в справах про контрабанду та порушення митних
правил", в якій роз'яснюється, що предмети контрабанди "можуть
бути конфісковані на підставі статті 81 Кримінально-процесуального
кодексу (
1001-05 ) за умови визнання їх речовими доказами".
Цю практику поділяють й інші органи державної влади України,
в тому числі і правоохоронні.
5. Згідно зі статтею 70 Кримінального кодексу України
(
2001-05 ) контрабанда карається позбавленням волі на строк від
трьох до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до статті 78 Кримінально-процесуального кодексу
України (
1001-05 ) речовими доказами є предмети, які були
знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або
були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті
злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами
для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування
обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
За статтею 81 Кримінально-процесуального кодексу України
(
1001-05 ) питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою
чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого,
прокурора про закриття справи, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому,
конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам
або знищуються;
3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути
використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи
просять про це, можуть бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом,
передаються в доход держави;
5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних
дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не
встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність
держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню,
вирішується в порядку цивільного судочинства.
Згідно з Митним кодексом України (
1970-12 ) переміщення
предметів через митний кордон України з приховуванням від митного
контролю (стаття 115) (
1970-12 ) або поза митним контролем
(стаття 116) (
1970-12 ) тягне за собою відповідні адміністративні
стягнення, в тому числі і обов'язкову конфіскацію цих предметів.
Таким чином, якщо передбачені статтями 115, 116 Митного
кодексу України (
1970-12 ) порушення митних правил тягнуть за
собою конфіскацію предметів цих правопорушень, то тим більше
конфіскація предметів злочину повинна застосовуватись в разі
контрабанди. Без конфіскації предметів контрабанди боротьба з цими
злочинами була б безпредметною, несумісною з цілями і завданнями
митного регулювання.
Викладене свідчить, що органи державної влади України
положення статті 78, пунктів 1, 5 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ) та статті
70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ) щодо предметів і
знарядь контрабанди застосовують однозначно, і тому практичної
необхідності, передбаченої статтею 93 Закону України "Про
Конституційний Суд України" (
422/96-ВР ), у з'ясуванні або
роз'ясненні, офіційній інтерпретації вказаних у конституційному
поданні положень зазначених норм немає.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України (
254к/96-ВР ), пунктом 2 статті 45, статтями
50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України"
(
422/96-ВР ), Конституційний Суд України
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням народних депутатів України щодо
офіційного тлумачення положень статті 78, пунктів 1, 5 статті 81
Кримінально-процесуального кодексу України (
1001-05 ) та статті
70 Кримінального кодексу України (
2001-05 ) на підставі пункту 2
статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
(
422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України (
254к/96-ВР ) і Законом України
"Про Конституційний Суд України" (
422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскарженою.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }
