Про стягнення коштів

                                                          

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 08.07.2005                                         Справа N 7/307 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 25.08.2005 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого, Щотки С.О.

     суддів: Семчука В.В., Козир Т.П.

     розглянувши касаційну    скаргу    Приватного    підприємства 
"Електроплюс"

     на рішення  господарського  суду  м.  Києва  від  21  вересня 
2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду 
від 7 грудня 2004 року

     у справі N 7/307

     за позовом  Приватного  підприємства  "Електроплюс"  (далі  - 
Підприємство)  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка 
в побуті" (далі - Товариство) про стягнення 5537,10 грн. за участю 
представників:  позивача: не з'явились; відповідача: Волкова О.В.; 
В С Т А Н О В И В: 

     Рішенням господарського  суду  м.  Києва   від   21   вересня 
2004 року   (суддя   Якименко   М.М.)  Підприємству  відмовлено  в 
задоволенні позову. 

     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від 
7 грудня   2004   року   (судді:   Кондес   Л.О.   -   головуючий, 
Куровський С.В.,    Пантелієнко    В.О.)     рішення     місцевого 
господарського суду залишено без змін. 

     Підприємство звернулося   з   касаційною  скаргою  до  Вищого 
господарського суду України,  в якій просить рішення місцевого  та 
постанову  апеляційного  господарських  судів скасувати,  оскільки 
ними порушені норми матеріального права та задовольнити позов. 

     Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи 
касаційної  скарги,  перевіривши  наявні  матеріали  на предмет їх 
юридичної оцінки господарським судом,  колегія суддів  встановила, 
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 

     15 травня 2003 року між Підприємством та Товариством укладено 
договір N 32 (далі - Договір N 32). 

     Відповідно до умов договору  позивач  зобов'язався  здійснити 
поставку  товарів відповідачу,  а відповідач зобов'язаний прийняти 
та оплатити отриманий товар. 

     Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідач приймає товар 
по  кількості та якості,  в асортименті та за цінами,  вказаними в 
накладних. 

     Апеляційним господарським судом встановлено,  що  за  умовами 
Договору  N  32,  відповідач  зобов'язався  за дорученням позивача 
протягом певного часу (терміну  угоди)  до  31  грудня  2003  року 
реалізовувати  матеріальні цінності (зокрема,  насоси,  радіатори, 
соковижималка,   станок)   на   комісійних   засадах,   кількість, 
асортимент,  ціна  яких вказані у видаткових накладних на загальну 
суму 40 646,70 грн.,  а  відповідач  по  мірі  реалізації  товарів 
споживачам, перераховувати позивачу їх вартість. 

     Суд прийшов до висновку,  що враховуючи п.п.  2.2,  4.2,  4.3 
Договору N 32,  відповідач не  купував  товари  у  позивача,  який 
залишався  власником  цих  товарів  до передачі їх у розпорядження 
остаточного  покупця  (власність  третіх  осіб).   Вказані   умови 
договору  дають  право  відповідачу  повернути товар,  який не має 
попиту, а позивач повинен задовольнити  вимоги  споживачів  згідно 
п. 1   ст.   14   Закону  України  "Про  захист  прав  споживачів" 
( 1023-12 ). 

     Протягом строку дії Договору N 32 відповідач  повернув  товар 
на суму   2   919,60  грн.  та  здійснив  оплату  товару  на  суму 
32 190  грн.  і  залишився  обов'язок  погасити   боргу   в   сумі 
5 537,10 грн. 

     Судами встановлено,  що  відповідно  до  умов  Договору  N 32 
відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням  забрати 
нереалізований,   в  т.ч.  неякісний  товар,  але  позивач  на  ці 
пропозиції не реагував,  товар не забрав.  Виходячи з викладеного, 
господарські  суди,  враховуючи  норми  Закону України "Про захист 
прав споживачів" ( 1023-12 ),  ЦК України  (  435-15  )  підставно 
відмовили в задоволенні вимог позивача.  Матеріали справи свідчать 
про те,  що  господарські  суди  в  порядку  ст.  43  ГПК  України 
( 1798-12  )  всебічно,  повно  і  об'єктивно  дослідили матеріали 
справи   в   їх   сукупності   і   підставно   застосували   норми 
процесуального  та  матеріального права.  Як наслідок,  прийняті у 
справі рішення та постанова відповідають вимогам постанови Пленуму 
Верховного  Суду  України  від 29.12.1976 р.  N 11 ( v0011700-76 ) 
"Про судове рішення" із змінами і доповненнями. 

     Виходячи з наведеного,  судова колегія не вбачає підстав  для 
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів. 

     Доводи, викладені   скаржником   в   касаційній   скарзі   не 
спростовують мотивованих  висновків  суду,  у  зв'язку  з  чим  не 
заслуговують на увагу. 

     Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,   111-9,   111-11,  111-13 
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ),  Вищий 
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В: 

     Касаційну скаргу    приватного   підприємства   "Електроплюс" 
залишити без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 
21   вересня   2004  року  та  постанову  Київського  апеляційного 
господарського суду від 7  грудня  2004  року  у  справі  N  7/307 
залишити без змін.