СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У жовтні 1971 р. Г. Н. пред'явила в суді позов до М. Н. про
розірвання шлюбу. Позивачка зазначала, що перебуває з відповідачем
у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 1960 р. і має від нього двох
дітей: дочку К., 12 лютого 1961 р., та сина М., 22 травня 1965 р.
народження. Після народження другої дитини чоловік почав погано до
неї ставитись, вчиняв сварки та бійки, а з лютого 1971 р. позбавив
її можливості користуватися спільною жилою площею та займатися
вихованням дітей. Вважаючи за таких обставин примирення
неможливим, просила шлюб з відповідачем розірвати й залишити дітей
на її вихованні.
М. Н. пред'явив зустрічний позов про передачу дітей йому,
обгрунтовуючи свої вимоги тим, що дружина не зможе дати дітям
належного виховання, оскільки зловживає алкоголем.
Рішенням народного суду Здолбунівського району Рівненської
області від 10 серпня 1971 р. шлюб між сторонами розірвано. Цим же
рішенням обох дітей передано на виховання матері, а з М. Н. на її
користь стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини з
усіх видів заробітку відповідача, починаючи з 11 серпня 1971 р. до
повноліття дітей.
Ухвалою судової колегії Рівненського обласного суду від 6
вересня 1971 р. рішення народного суду залишено без зміни.
В протесті ставиться питання про скасування постановлених
судових рішень у частині передачі дітей на виховання Г. Н. та
стягнення на її користь аліментів на їх утримання.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Передаючи дітей
на виховання Г. Н., народний суд послався на те, що відповідач не
довів факту зловживання позивачкою алкоголем. Крім того, суд
зазначив, що сільська Рада народних депутатів, правління колгоспу
та представник органів опіки характеризували Г. Н. позитивно, тому
немає підстав позбавляти її можливості виховувати дітей. З тих же
міркувань виходила і судова колегія обласного суду, залишаючи
рішення народного суду без зміни.
Однак такий висновок суду не можна визнати обгрунтованим,
оскільки суд дійшов його без достатнього з'ясування обставин у
справі.
Вважаючи недоведеними твердження відповідача про зловживання
позивачкою спиртними напоями, суд разом з тим не дав ніякої оцінки
показанням одинадцятирічної дочки сторін, яка в суді висловила
бажання залишитися з батьком, оскільки мати систематично буває
нетверезою. Суд не дав оцінки і довідці виконкому Ільпінської
сільської Ради депутатів трудящих від 1 червня 1971 р., з якої
вбачається, що М. Н. двічі звертався до виконкому із заявами про
те, що позивачка систематично пиячить. Згідно зі ст. 69 Кодексу
про шлюб та сім'ю УРСР (
2006-07 ) при розгляді спорів про дітей
суд, якщо дитина досягла десяти років, повинен з'ясувати у неї,
при кому з батьків вона бажає залишитися. Висловлене дитиною
бажання не є обов'язковим для суду, якщо він визнає, що залишення
дитини при тому з батьків, на якого вона вказує, не відповідає її
інтересам. Проте в даній справі суд не навів у рішенні мотивів, з
яких він не погодився з бажанням дівчинки, яка досягла такого
віку, залишитися з батьком. Крім того, згідно зі ст. 69 Кодексу
про шлюб та сім'ю УРСР при розгляді у суді спорів про дітей
наявність письмового висновку органів опіки і піклування про те, з
ким із сторін повинна бути дитина, а також участь представника
органів опіки і піклування та прокурора в судовому засіданні є
обов'язковими.
Відповідно до ст. 129 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР
(
2006-07 ) органами опіки і піклування є виконавчі комітети
районних (міських), сільських або селищних Рад народних депутатів.
Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню щодо осіб, які не
досягли вісімнадцяти років, покладається у виконкомах районних
(міських) Рад народних депутатів на їх відділи народної освіти, а
в сільській місцевості і селищній - на виконавчі комітети
сільських і селищних Рад народних депутатів.
У даній справі судові належало зажадати від виконкому
Ільпінської сільської Ради народних депутатів висновок про те, з
ким з батьків залишити дітей на виховання. Однак у справі є лише
акт обстеження матеріально-побутових умов сторін, складений
інспектором-методистом районного відділу народної освіти. З
матеріалів справи не видно, чи доручали органи опіки
інспектору-методисту проводити таке обстеження та чи згодні вони з
його висновком про залишення дітей на виховання матері.
За вказаних обставин постановлені в справі судові рішення в
частині, що стосується дітей, не можуть залишатися чинними.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК (
1503-06 ), судова колегія
У Х В А Л И Л А:
протест заступника Голови Верховного Суду на рішення
народного суду Здолбунівського району Рівненської області та
ухвалу судової колегії Рівненського обласного суду щодо передачі
дітей та стягнення аліментів скасувати, а справу направити в
народний суд на новий розгляд в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
