СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У листопаді 1984 р. К. пред'явила позов до К-ої про вихід з
колгоспного двору. Позивачка зазначала, що в колгоспному дворі є
жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 крб., господарські
будови, худоба на загальну суму 5119 крб., три тонни картоплі,
грошові вклади на її та відповідача ім'я на загальну суму
8100 крб.
З 1983 р. в колгоспному дворі проживав її чоловік Н. У
вересні 1989 р. вона з двома неповнолітніми дітьми перейшла на
постійне проживання в колгоспний двір Н., забравши з колгоспного
двору відповідачки худобу загальною вартістю 4819 крб. та 800 кг.
картоплі.
Посилаючись на те, що їй з неповнолітніми дітьми як членам
колгоспного двору належить 3/4 частини майна, позивачка просила
виділити її з двору шляхом стягнення з відповідачки грошової
компенсації в сумі 6740 крб. 25 коп.
В ході вирішення спору до участі в справі на стороні
позивачки залучений Н. Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Кролевецького районного народного суду від
13 березня 1992 р. позов задоволено частково. К. і її дітям та Н.
виділено в натурі дві корови та інше майно на загальну суму
6095 крб. Крім цього, стягнуто з відповідачки 3043 крб. грошової
компенсації та судові витрати. Відповідачці виділено жилий будинок
вартістю 800 крб., погріб - 250 крб., свиню - 280 крб., всього на
суму 1330 крб.
В касаційному порядку справа не розглядалася.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України
ставиться питання про скасування судових рішень як таких, що не
відповідають вимогам закону.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
знайшла, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. В ухвалі
судової колегії в цивільних справах Сумського обласного суду від
19 грудня 1990 р., якою було скасоване попереднє судове рішення в
справі, вказувалось на необхідність при новому розгляді справи,
зокрема, встановити, яке майно було власністю колгоспного двору, а
яке - власністю кожного з членів двору, та вартість спільного
майна, яка частка майна в грошовому виразі належить кожному члену
двору, з'ясувати, хто із сторін і яке саме майно забрав, всебічно
перевірити обгрунтованість доводів і заперечень сторін.
Всупереч вимогам ст. 319 ЦПК (
1503-06 ) народний суд неповно
виконав вказівки суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 160 ЦПК (
1502-06 ) народний суд при
розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі і
заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання
свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами,
оглянути речові докази.
Порушивши принцип безпосередності, народний суд, розглянувши
справу у відсутності позивачки, не оголошував і не досліджував
раніше даних його пояснень, але в судовому рішенні послався на
них, чим порушив також і вимоги ст. 202 ЦПК (
1502-06 ).
Відповідачка подала суду письмові заперечення проти позову, в
яких посилалась на те, що позивачка при виході з двору забрала
більшу частину майна, а також вказала, яке саме майно було забрано
позивачкою, і зазначила його вартість. На це вона посилалась і в
судових засіданнях (а. с.
12-14, 270, 373 - 374, 377 - 379).
З пояснень Н. та показань Б. вбачається, що дійсно К. при
виході з колгоспного двору забрала, зокрема, овець, корів, курей,
сіно. Зазначене судом не враховано при поділі майна двору і не
дано оцінки поясненням сторін в цій частині, чим порушено вимоги
статей 15, 30, 62, 203 ЦПК (
1501-06,
1502-06 ).
Суд також не дав належної оцінки поясненням позивачки про те,
що нею при виході з колгоспного двору у вересні 1989 р. забрано
придбані разом з відповідачкою диван-ліжко, шафу, килим, палас,
подушки, ковдри та всю худобу (а. с. 331 - 332).
З договору купівлі-продажу будинку вбачається, що позивачка
його придбала за 1780 крб., а в поясненнях вона зазначала, що
будинок куплений за 2400 крб., потім його капітально
відремонтували. Цих доказів суд також не досліджував, у зв'язку з
чим висновок про те, що вартість будинку становить 800 крб., не
можна визнати обгрунтованим.
Народний суд зробив висновок про те, що заощаджені Н. гроші
не підлягають поділу між усіма членами двору без перевірки і
врахування доводів відповідачки, що ці грошові заощадження
зроблені за рахунок продажу худоби, вирощеної всіма членами
колгоспного двору.
Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала рішення, а справу направила на
новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
