ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: Ліпського Д.В. - головуючий, Амєліна С.Є. -
суддя-доповідач, Гуріна М.І., Леонтович К.Г., Юрченка В.В., при
секретарі Проценко О.О., розглянувши у відкритому судовому
засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою гр. П. в
інтересах гр. Ш. на постанову апеляційного суду Одеської області
від 1 грудня 2005 року в справі за позовом гр. Ш. до Одеського
обласного військового комісаріату, Управління Державного
казначейства України в Одеській області про визнання права на
пенсію по інвалідності та на додаткову пенсію і перерахунок
пенсії,
В С Т А Н О В И Л А:
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, представник позивача
ставить питання про скасування постанови апеляційного суду
Одеської області від 1 грудня 2005 року, якою скасовано рішення
Приморського районного суду міста Одеси від 22 червня 2005 року
про визнання права позивача на пенсію по інвалідності та додаткову
пенсію за нанесену здоров'ю шкоду, перерахунок пенсії у зв'язку з
цим у бік збільшення з 1 січня 2000 року. Просить залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час і
місце розгляду справи повідомлені.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в
1990 році позивач звільнився з військової служби в запас. 20 липня
1994 року йому встановлена друга група інвалідності як учаснику
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і він віднесений до першої
категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи.
З 20 липня 1998 року позивач одержує пенсію по інвалідності
на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
(
796-12 ).
Вважав, що з 2000 року суб'єктом владних повноважень пенсія
має розраховуватися, виходячи з прожиткового мінімуму, для осіб,
які втратили працездатність, та з мінімальної пенсії за віком,
встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на
2005 рік" (
2285-15 ).
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 59 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" (
796-12 ) військовослужбовцям пенсії
по інвалідності за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в
порядку, визначених законодавством України для осіб, що стали
інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, які вони
дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових
обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Позивач виявив бажання отримувати пенсію відповідно до статті
54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (
796-12 ).
Згідно з вказаною правовою нормою обчислення і призначення
пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи
захворювання із заробітку за межами зони відчуження, провадиться
на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" (
1788-12 ). В усіх випадках розмір пенсій для
інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок
з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних
пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що
настала внаслідок каліцтва чи захворювання (
523-97-п ),
визначається Кабінетом Міністрів України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно виходили з
того, що пенсія, яку одержував позивач з січня 2000 року, не була
нижчою за розмір, встановлений законодавством України. А його
вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при
нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" (
796-12 ) повинна визначатися згідно з
Законами України "Про прожитковий мінімум" (
966-14 ) та "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (
1058-15 )
суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних
правовідносин.
Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та
процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені
з підстав, що наведені в касаційній скарзі.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України (
2747-15 ), колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. П. в інтересах гр. Ш. залишити без
задоволення, а постанову апеляційного суду Одеської області від
1 грудня 2005 року та рішення Приморського районного суду міста
Одеси від 22 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
