КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Середино-Будський районний суд Сумської області вироком від
19 квітня 2001 р. засудив Х., раніше неодноразово судимого і
визнаного особливо небезпечним рецидивістом, за ч. 4 ст. 140 КК
(
2001-05 ) 1960 р. на сім років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, за ч. 1 ст. 196-1 цього Кодексу - на шість місяців
позбавлення волі і на підставі ст. 42 того ж Кодексу за сукупністю
злочинів остаточно визначив засудженому сім років шість місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Цим же вироком
засуджено Ч., подання щодо якого не вносилося. Суд також
постановив стягнути солідарно з Х. і Ч. на користь М. 70 грн. на
відшкодування матеріальних збитків.
У касаційному порядку справа не розглядалася.
Х. засуджено за те, що він 20 лютого 2001 р. за попереднім
зговором з Ч. таємно викрав із хліва М. птицю на суму 140 грн.
Крім того, Х. визнано винним у порушенні правил адміністративного
нагляду.
Роменський районний суд Сумської області постановою від
19 лютого 2002 р. змінив вирок Конотопського окружного суду тієї ж
області від 30 червня 1993 р., виключивши з нього рішення про
визнання Х. особливо небезпечним рецидивістом, а також привів у
відповідність із КК (
2341-14 ) 2001 р. вирок Середино-Будського
районного суду Сумської області від 19 квітня 2001 р.:
перекваліфікував дії Х. з ч. 4 ст. 140 КК (
2001-05 ) 1960 р. на
ч. 3 ст. 185 КК 2001 р. з виключенням такої кваліфікуючої ознаки,
як учинення крадіжки особливо небезпечним рецидивістом, і
пом'якшив міру покарання до шести років позбавлення волі.
У клопотанні засуджений Х. просив вирок Середино-Будського та
постанову Роменського районних судів змінити і призначити йому
більш м'яке покарання.
У поданні п'яти суддів Верховного Суду України порушено
питання про зміну постанови суду: звільнення Х. від покарання,
призначеного за злочин, відповідальність за який передбачена
ст. 196-1 КК (
2002-05 ) 1960 р., перекваліфікацію його дій з ч. 3
на ч. 2 ст. 185 КК (
2341-14 ) 2001 р. і призначення йому за цим
законом покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у
кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду
України задовольнили подання з таких підстав.
У ч. 3 ст. 185 КК (
2341-14 ) 2001 р. передбачено покарання
за крадіжку, яка була поєднана з проникненням у житло, інше
приміщення чи сховище або завдала значної шкоди потерпілому.
Відповідно до п. 2 примітки до зазначеної статті шкода визнається
значною, якщо потерпілому було спричинено збитки на суму від ста
до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Із матеріалів справи вбачається, що вартість викраденого
Х. майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Дії Х. не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК
2001 р. і за такою кваліфікуючою ознакою, як проникнення в інше
приміщення чи сховище, оскільки диспозиції норм ст. 140 КК
(
2001-05 ) 1960 р. цієї ознаки не містили.
Таким чином, дії Х. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК
(
2341-14 ) 2001 р. як крадіжку, вчинену повторно за попередньою
змовою групою осіб, за яку законом передбачено максимальне
покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Крім того, при приведенні вироку у відповідність із КК
(
2341-14 ) 2001 р. суд не вирішив питання про звільнення Х. від
покарання за ч. 1 ст. 196-1 КК (
2002-05 ) 1960 р. згідно з
підпунктом "г" п. 1 розд. II "Прикінцевих та перехідних положень"
КК 2001 р.
За таких обставин судді Судової палати у кримінальних справах
і Військової судової колегії Верховного Суду України постанову
Роменського районного суду Сумської області змінили: звільнили Х.
від покарання, призначеного за злочин, відповідальність за який
передбачена ч. 1 ст. 196-1 КК (
2002-05 ) 1960 р.,
перекваліфікували його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК (
2341-14 )
2001 р. та призначили йому за цим законом покарання у виді п'яти
років позбавлення волі.
