ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого судді Фадєєвої Н.М., суддів Бим М.Є.,
Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., розглянувши у
попередньому розгляді справу за касаційною скаргою гр. К на ухвалу
Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2004 та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 08.09.2004 у справі за скаргою
гр. К на неправомірні дії та бездіяльність Київської міської ради
і Головного управління земельних ресурсів Київської міської
державної адміністрації,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2004 року гр. К звернулась до суду зі скаргою на
неправомірні дії та бездіяльність Київської міської ради і
Головного управління земельних ресурсів Київської міської
державної адміністрації, щодо створення перешкод при приватизації
земельної ділянки, що знаходиться в її користуванні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від
15.04.2004 скарга гр. К залишена без розгляду з підстав ч. 7
ст. 248-6 ЦПК України (
1502-06 ).
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08.09.2004 апеляційна
скарга гр. К відхилена, ухвала Шевченківського районного суду
м. Києва від 15.04.2004 залишена без змін.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями гр. К подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу
Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2004 та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 08.09.2004 скасувати та направити
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим,
що вказані ухвали є незаконними та необґрунтованими у зв'язку з
неправильним застосуванням судом першої та апеляційної інстанції
норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України (
2747-15 ) суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Так суд залишаючи скаргу без розгляду дійшов до вірного
висновку, що між сторонами даної справи має місце спір про право,
що виник із земельних правовідносин, оскільки заявницею в скарзі
було порушено питання про приватизацію земельної ділянки, у
зв'язку з відмовою суб'єкта оскарження винести відповідне рішення
за її зверненням. Такі висновки суду відповідають ч. 7 ст. 248-6
ЦПК України (
1502-06 ), яка передбачає, що суд встановивши при
розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в
порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і
роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних
підставах.
Колегія суддів вважає, що гр. К не доведені ті обставини, на
які вона посилається в своїй касаційній скарзі.
З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної
інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України (
2747-15 ), колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. К залишити без задоволення, а ухвалу
Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2004 та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 08.09.2004 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
