ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 Справа N 10/81
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.04.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
відповідачів - Інкін В.І., Грималюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство"
на рішення від 18.07.2006 господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом приватної агрофірми "Поле"
1. ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство";
2. ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції;
3. Прикарпатської універсальної товарної біржі
про стягнення 571678,99 грн. збитків та 200000 грн. моральної
шкоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
18.07.2006 (суддя Шелест С.Б.) позов задоволено частково - на
підставі ст.ст. 203, 239 ЦК УРСР (
1540-06 ) та ст. 22 ЦК України
(
435-15 ) постановлено стягнути з першого відповідача
519184,10 грн. збитків з посиланням на обов'язок товариства
відшкодувати збитки, завдані позивачу в силу рішення суду
внаслідок позбавлення права власності позивача на придбане на
прилюдних торгах майно. В частині позовних вимог до інших
відповідачів відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю цієї частини
позовних вимог.
ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" (далі - ВАТ "РБП") у
поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти
нове рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що неправильне
застосування судом ст.ст. 203, 239 ЦК УРСР (
1540-06 ), ст. 22
ЦК України (
435-15 ) та водночас помилкове незастосування
приписів ст.ст. 658, 661, 1166, 1173 ЦК України призвело до
прийняття необґрунтованого рішення про стягнення збитків за
рахунок власника майна в той час, коли законодавством така
відповідальність покладається на продавця товару, яким виступав
другий відповідач - ВДВС Івано-Франківського Івано-Франківського
міськуправління юстиції. Скаржник також посилається на порушення
судом норм процесуального права, а саме ст. 35 ГПК України
(
1798-12 ) шляхом ігнорування фактів, встановлених рішенням
господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2002 по
справі N 13-9/116 між тими ж сторонами, яке було залишено без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.09.2002 та постановою Верховного Суду України від 08.04.2003.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників першого відповідача, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване
рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в
позові з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування
збитків, суд виходив з того, що:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
03.07.2002 по справі N 13-9/116, яке було залишено без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.09.2002 та постановою Верховного Суду України від 08.04.2003,
було визнано недійсними прилюдні торги від 07.09.2000 р., протокол
проведення прилюдних торгів N 1 від 07.09.2000 р., акт про
проведені прилюдні торги від 23.10.2000 р. та видане ПАФ "Поле"
свідоцтва від 23.10.2000 р. про придбання нерухомого майна з
прилюдних торгів.
Таким чином, в силу рішення суду продана річ вилучена у
покупця, а тому відповідно до ст. 239 ЦК УРСР (
1540-06 )
продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені ним збитки.
Суд вважає, що внаслідок позбавлення права власності на
придбане на прилюдних торгах майно позивачу були завдані реальні
збитки в сумі 100 000 грн. плати за придбане майно, збитки
(26514,81 грн.) у вигляді упущеної вигоди внаслідок знецінення
сплачених коштів за період з 08.04.2003 р. по 01.04.2006 р.,
збитки (274572 грн.) у вигляді упущеної вигоди внаслідок
неодержання орендної плати за договором оренди майна з
ТОВ "Захід ЛТД" за період з 01.11.2000 р. по 31.03.2003 р., а
також збитки (118097,29 грн.) у вигляді упущеної вигоди, яку
становлять проценти за вкладення суми орендної плати на депозит на
рівні облікової ставки НБУ, всього 519184,10 грн. збитків.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення зазначених
збитків з інших відповідачів суд встановив, що ВДВС
Івано-Франківського міського управління юстиції ліквідований
згідно наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005 N 1482к,
а вини Прикарпатської універсальної товарної біржі у завданні
позивачу збитків немає.
Колегія не погоджується з висновками суду про наявність
підстав для відшкодування завданих позивачу збитків за рахунок
першого відповідача з огляду на таке.
На спірні правовідносини відшкодування збитків, пов'язані з
вилученням за рішенням суду товару в покупця на користь третьої
особи, поширюється дія ст.ст. 658, ч. 1 ст. 661 ЦК України
(
435-15 ), чим спростовуються помилкові посилання суду в
обгрунтування своїх висновків на ст. 239 ЦК УРСР (
1540-06 ), яку
покладено в основу оскаржуваного рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України (
435-15 ) у разі
вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої
особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має
відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав
або не міг знати про наявність цих підстав.
Застосування положень ч. 1 ст. 661 ЦК України (
435-15 ) до
спірних відносин обумовлено тими обставинами, що хоча право на
пред'явлення позову про відшкодування збитків виникло у покупця з
моменту прийняття постанови Верховного Суду України від 08.04.2003
по справі N 13-9/116, проте, з позовною заявою покупець звернувся
в квітні 2006 року. Тобто право на судовий захист шляхом
пред'явлення відповідного позову реалізоване позивачем вже після
набрання чинності Цивільним Кодексом України, застосування
положень якого до спірних цивільних відносин випливає з вимог п. 4
Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу України.
Адже, згідно цього пункту щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності ЦК України (
435-15 ), положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст.661 ЦК України (
435-15 )
учасниками правовідносин з відшкодування збитків є:
1. Покупець вилученого в подальшому за рішенням суду товару;
2. Продавець, який має відшкодувати покупцеві збитки;
3. Третя особа, на користь якої вилучається товар за рішенням
суду.
Однак, безпідставно залишено поза увагою ту обставину, що
належне першому відповідачу нерухоме майно було продане на
прилюдних торгах державним виконавцем, а саме в порядку
примусового продажу. На зазначене майно було звернено стягнення
відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"
(
606-14 ), про що свідчить акт опису та арешту майна ВАТ "РБП"
від 22.08.2000 р., складений державним виконавцем ВДВС
Івано-Франківського міського управління юстиції.
Згідно з абзацом 5 ч. 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче
провадження" (
606-14 ) (в редакції від 30.06.1999 р., чинній на
момент проведення прилюдних торгів) державний виконавець при
здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на
майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та
реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Водночас частиною 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче
провадження" (
606-14 ) (в редакції від 30.06.1999 р., чинній на
момент проведення прилюдних торгів) прямо передбачено, що
реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного
законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його
продажу через торговельні організації, відповідні структури
Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше
не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення
арешту.
Таким чином, відповідно до абзацу 5 ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 61
Закону України "Про виконавче провадження" (
606-14 ) та норм
Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з
реалізації арештованого нерухомого майна (затверджено наказом
Міністерства юстиції України 68/5 (
z0745-99 ) від 27.10.99 та
зареєстровано 02.11.1999 р. за N 745/4038) продавцем арештованого
майна в даному випадку виступив саме другий відповідач - орган
державної виконавчої служби, який і повинен на підставі ст. 661
ЦК України (
435-15 ) відшкодовувати позивачу (покупцю) понесені
ним збитки. Це також випливає як з вимог ст. 225 ЦК УРСР
(
1540-06 ), так і з вимог ст. 658 ЦК України, згідно яких право
продажу товару, крім випадків примусового продажу, належить
власникові.
За таких обставин в розумінні ч. 1 ст. 661 ЦК України
(
435-15 ) продавцем є орган державної виконавчої служби, а тому в
даному випадку відсутні правові підстави для відшкодування збитків
за рахунок ВАТ "РБП", як законного власника (третьої особи), право
власності якої було відновлено рішенням господарського суду
Івано-Франківської області від 03.07.2002 по справі N 13-9/116.
Зазначеним рішенням, яке було залишено без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2002 та
постановою Верховного Суду України від 08.04.2003 визнано
недійсними прилюдні торги від 07.09.2000 р. з реалізації
нерухомого майна ВАТ "РБП" та пов'язані з ними акти, в тому числі
видане ПАФ "Поле" свідоцтво N 3577 про придбання нерухомого майна
з прилюдних торгів від 23.10.2003 р.
Колегія не вбачає вини ВАТ "РБП" у понесенні позивачем
збитків внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів від
07.09.2000 р. в судовому порядку, оскільки у разі звернення
стягнення на майно боржника на підставі рішення суду особа-боржник
на стадії виконавчого провадження хоча і залишається власником
майна, але не має права ним розпоряджатися. Адже, після складання
державним виконавцем акта опису та арешту належного ВАТ "РБП"
нерухомого майна від 22.08.2000 р., товариство не брало участі у
процесі реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, а всі
розпорядчі дії проводилися Відділом ДВС Івано-Франківського
міського управління юстиції.
Отже, рішенням суду від 18.07.2006 безпідставно перекладено
на першого відповідача, як власника майна, передбачений ст. 661
ЦК України (
435-15 ) обов'язок другого відповідача (дійсного
продавця) відшкодувати позивачу збитки, завдані йому внаслідок
позбавлення права власності на придбане на прилюдних торгах майно.
Водночас судом першої інстанції не враховано належним чином
ту обставину, що суб'єктний склад сторін по справах N 13-9/116 та
N 10/81 співпадає, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України
(
1798-12 ) встановлені судовими рішеннями у справі N 13-9/116
юридичні факти мають преюдиціальне значення для вирішення спору
про відшкодування збитків.
Зокрема, рішенням господарського суду Івано-Франківської
області від 03.07.2002 р. у справі N 13-9/116 встановлено, що
прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ВАТ "РБП" проведені
ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції з численними
грубими порушеннями норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 14,
18, 50, 57, 61, 64, 66 Закону України "Про виконавче провадження"
(
606-14 ) щодо обсягу майна, на яке звернено стягнення, та суми
стягнення, порядку проведення експертної оцінки, порядку
черговості реалізації майна, а також порядку публічного оголошення
та проведення торгів. Окрім того, нерухомість була продана особі,
яка тільки за один день до проведення торгів набула статусу
юридичної особи, а тому приватна агрофірма "Поле" взагалі не могла
бути учасником торгів.
У відповідності зі ст. 64 (
606-14 ) зазначеного вище закону
відділ державної виконавчої служби вправі був звертати стягнення
на нерухоме майно позивача та реалізовувати його тільки при
недостатності коштів, виручених від реалізації інших оборотних
коштів для задоволення вимог стягувача, оскільки об'єкти
нерухомого майна віднесені законом до третьої черги майна, яке
підлягає реалізації.
Незважаючи на наявність у позивача рухомого виробничого та
невиробничого майна, вартість якого дозволяла задовольнити вимоги
стягувача у повному обсязі, було передано для реалізації
Прикарпатській універсальній біржі усі основні засоби позивача
1-ої групи в складі п'яти одиниць нерухомого майна залишковою
балансовою вартістю 595 375 грн., які згодом були реалізовані на
оспорюваних прилюдних торгах приватній агрофірмі "Поле".
При наявності виконавчого документа і боргу перед стягувачем
у розмірі 11513,30 грн. було незаконно реалізовано нерухоме майно
залишковою балансовою вартістю 595375 грн., а наслідком
неправомірного відчуження нерухомого майна ВАТ "РБП" на
оспорюваних прилюдних торгах було позбавлення підприємства засобів
виробництва і повне припинення його діяльності.
Наведені факти переконливо свідчать про те, що продавцем
належного ВАТ "РБП" арештованого нерухомого майна на прилюдних
торгах, які відбулися 07.09.2000 р., був саме відділ ДВС
Івано-Франківського міського управління юстиції.
Касаційна інстанція враховує, що другий відповідач є органом
державної влади. Згідно зі ст. 1173 ЦК України (
435-15 ) шкода,
завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи
бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою
незалежно від вини цього органу.
Разом з тим, слід погодитися з висновком суду першої
інстанції про відсутність на даний час підстав для стягнення
збитків з другого відповідача з мотивів ліквідації останнього
згідно наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005
N 1482/12, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає
можливість відшкодування збитків за рахунок ліквідованої юридичної
особи. Висновок суду про відсутність підстав для стягнення
зазначених збитків з Прикарпатської універсальної товарної біржі у
зв'язку відсутністю вини останньої у завданні позивачу збитків
також відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам
справи.
Зважаючи на те, що порушення судом ч. 2 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ) та помилкове
незастосування ним ст.ст. 658, 661 ЦК України (
435-15 ), ч. 3
ст. 5 та ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження"
(
606-14 ) (в редакції від 30.06.1999 р., чинній на момент
проведення прилюдних торгів) призвело до прийняття неправомірного
рішення про стягнення збитків за рахунок законного власника майна
в той час, коли чинним законодавством така відповідальність
покладається на фактичного продавця товару, яким виступав другий
відповідач - ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції,
колегія дійшла висновку про наявність достатніх підстав для
задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного рішення
з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 35, ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу
України (
1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство"
задовольнити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
18.07.2006 у справі N 10/81 скасувати.
Наказ господарського суду Івано-Франківської області N 9281
від 09.08.2006, виданий на виконання скасованого рішення від
18.07.2006, вважати нечинним.
Витрати ВАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" по сплаті
державного мита в сумі 2900 грн. за подання касаційної скарги
покласти на позивача.
Наказ доручити видати господарському суду Івано-Франківської
області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун
