ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 11/90
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.01.2005 р.
зі справи N 11/90 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"Кристал", м. Харків
до Державної податкової адміністрації України, м. Київ
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Харкова
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін: [...]
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України (
1798-12 ) учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 25.05.2005 р., надіслана сторонам
у справі - 25.05.2005 р.).
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складений акт від
26.01.2004 р. за N 414 яким виявлено порушення ТОВ фірмою
"Кристал", м. Харків податкового законодавства у вигляді неподання
податкових звітів (декларацій) з податку на додану вартість, з
податку на прибуток, з комунального податку за період з
01.07.2002 р. по 20.11.2003 р.
На підставі акта перевірки інспекцією оформлені податкові
повідомлення-рішення від 28.01.2004 р. N 0000471501/0,
N 0000481501/0, N 0000491501/0, згідно з якими товариству
визначена сума податкового зобов'язання у вигляді штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 2890,00 грн. (у т.ч. з податку на
додану вартість - 1 020,00 грн., з податку на прибуток -
1 020,00 грн. та з комунального податку - 850,00 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені товариством
в адміністративному порядку і рішенням ДПА України від
02.07.2004 р. N 5330/6/25-1215 залишені без змін, а скарга
товариства - без задоволення. Товариство звернулось до
господарського суду м. Києва із позовом про визнання недійсним
рішення ДПА України від 02.07.2004 р. з тих підстав, що вказане
рішення не містить мотивів, з яких відхилені викладені в скарзі
доводи товариства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.10.2004 р. -
позов, з урахуванням уточнень, задоволений, рішення ДПА України
від 02.07.2004 р. визнане недійсним, в частині позову про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень - провадження у справі
припинено.
Судове рішення мотивоване тим, що штрафні санкції нараховані
інспекцією за період, коли товариство перебувало у процедурі
банкрутства, а тому Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III
(
2181-14 ) не регулює питання погашення податкових зобов'язань
або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові
процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(
2343-12 ). Суд встановив, що на момент виявлення порушень
товариство було платником єдиного податку і несло відповідальність
за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та
сплати сум єдиного податку. Судовим рішенням на користь товариства
з ДПА України стягнуті судові витрати у сумі 299,29 грн., які
складаються із витрат по сплаті держмита - 85,00 грн. витрат на
ІТЗ судового процесу - 118,00 грн. та витрат на проїзд директора у
засідання суду - 96,29 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.01.2005 р. - рішення суду залишено без змін з тих же підстав.
В поданій касаційній скарзі ДПА України просить скасувати
постанову апеляційної інстанції в частині визнання недійсним
рішення від 02.07.2004 р. та стягнення з неї судових витрат,
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно
застосовані приписи ст. 9 Закону України "Про систему
оподаткування" (
1251-12 ), п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" (
334/94-ВР ), п.п. 7.7.2.
п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
(
168/97-ВР ), ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(
2343-12 ). Інспекція вважає, що чинним законодавством
встановлений обов'язок платників податку щодо подання податкової
звітності, який не ставиться у залежність від наявності певних
обставин, зокрема, провадження у справі про банкрутство,
відсутність податкового боргу та проведення ліквідаційної
процедури не впливає на правомірність нарахування штрафних
санкцій.
У відзиві на касаційну скаргу товариство просить залишити
постанову без змін, а скаргу без задоволення та заявило клопотання
про розгляд касаційної скарги без участі його представника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
заслухавши присутнього в судовому засіданні представника I-го
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку
про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Як вбачається із матеріалів справи ДПІ у Дзержинському районі
м. Харкова, в межах наданих їй повноважень, із дотриманням
встановленого порядку, здійснила перевірку товариства, в
результаті якої були виявлені факти не звітування останнього у
період з 01.07.2002 р. по 20.11.2003 р., що стало підставою для
застосування передбачених п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону
України від 21.12.2000 р. N 2181-III (
2181-14 ) "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" штрафних санкцій.
Згідно з приписами зазначеної норми Закону (
2181-14 ) -
платник податків, що не подає податкову декларацію у строки,
визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або її затримку.
Обов'язок щодо подання податкової звітності встановлений
законодавчо. Так, статтею 9 Закону України "Про систему
оподаткування" (
1251-12 ) передбачено, що платники податків і
зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський
облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і
забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
подавати до державних податкових органів та інших державних
органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність
та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою
податків, зборів (обов'язкових платежів).
Порядок подання податкової звітності (декларацій,
розрахунків) та визначення суми податкових зобов'язань
врегульовано ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III
(
2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно преамбули
цього Закону останній не регулює питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(
2343-12 ).
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні
вимоги виходили із того, що у товариства були відсутні податкові
зобов'язання в період знаходження його в процедурі банкрутства, на
момент перевірки товариство було платником єдиного податку. Не
спростовуючи зазначені обставини, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає висновки судів помилковими з
огляду на таке:
Як встановлено судами попередніх інстанцій ухвалою
господарського суду Харківської області від 16.10.2002 р. порушено
провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми "Кристал" з
урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" (
2343-12 ) щодо відсутнього боржника. Постановою цього
ж суду від 29.10.2002 р. товариство визнане банкрутом з відкриттям
ліквідаційної процедури. Ухвалою господарського суду Харківської
області від 25.11.2003 р. провадження у справі про банкрутство
припинено, ТОВ фірма "Кристал" визнане таким, що не має боргів і
може продовжити підприємницьку діяльність. Перевірка товариства
здійснена інспекцією після припинення провадження у справі про
банкрутство, а тому посилання судів на приписи Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" щодо введення мораторію; щодо настання строку виконання
грошових зобов'язань банкрута; щодо припинення нарахування
неустойки штрафу (пені) тощо, колегія суддів вважає невірними,
оскільки за нормами цього Закону боржник або банкрут не звільнені
від обов'язку щодо подання податкової та іншої звітності. Дія
мораторію обмежується лише часом знаходження боржника в процедурі
банкрутства.
Згідно зі ст. 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(
2343-12 ) підставами для визнання боржника банкрутом є
відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або ненадання
боржником протягом року до органів державної податкової служби
згідно із законодавством податкових декларацій, документів
бухгалтерської звітності.
Отже, у разі припинення провадження у такій справі, що і
відбулося в даному випадку, боржником має бути доведено
відсутність жодної з підстав, передбаченої ч. 1 ст. 52 Закону
(
2343-12 ). А відтак, посилання на відсутність податкового боргу
та на дію мораторію зроблені судами безпідставно, оскільки
зазначені обставини не пов'язані із застосуванням штрафних
санкцій, які нараховані після припинення провадження у справі про
банкрутство. Виходячи із наведеного, касаційна інстанція вважає
здійснене інспекцією нарахування штрафних санкцій за неподання
податкової звітності правомірним, а позовні вимоги такими, що не
підлягають задоволенню.
Крім того, колегія зазначає, що спірне рішення прийняте за
результатом розгляду скарги товариства і підлягає оскарженню в
адміністративному порядку, предметом судового розгляду можуть бути
податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта
перевірки.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ), Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.01.2005 р. зі справи N 11/90 та рішення господарського суду
м. Києва від 07.10.2004 р. у цій справі - скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України -
задовольнити.
