ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2007 Справа N 15/2647
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.09.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого, Самусенко С.С., Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Селянського (фермерського) господарства "Олекса"
на рішення господарського суду Житомирської області від
26.09.2006 р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 01.02.2007 р.
господарського суду Житомирської області
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олекса"
до Навчально-дослідного господарства "Україна" Державного
агроекологічного університету
про стягнення 12 930 грн. завданої матеріальної шкоди та
25 000 грн. моральної шкоди
відповідача - Дзюблик П.М.
У липні 2002 р. Селянське (фермерське) господарство "Олекса"
звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом
до Навчально-дослідного господарства "Україна" Державного
агроекологічного університету про відшкодування матеріальної шкоди
у розмірі 4 490 грн., винагороди за втрату робочого часу у розмірі
450 грн., моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. та судових витрат.
В подальшому шляхом уточнення позовних вимог, позивач просив
стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 12 930 грн.,
винагороду за втрату робочого часу у розмірі 640 грн., моральну
шкоду у розмірі 25 000 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
26.09.2006 р. (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
01.02.2007 р. (судді: Зарудяна Л.О., Вечірка І.О., Ляхевич А.А.)
рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2006 р.
залишено без змін.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських
судів мотивовані недоведеністю обставин, на які посилався позивач
у позовній заяві.
Селянське (фермерське) господарство "Олекса" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій
просить рішення господарського суду Житомирської області від
26.09.2006 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 01.02.2007 р. скасувати, а справу
направити на новий розгляд до господарського суду Київської
області. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, скаржник
обґрунтовує тим, що господарські суди першої та апеляційної
інстанцій при прийнятті рішення та постанови, які оскаржуються,
порушили ст. ст. 34, 105 ГПК України (
1798-12 ) і дали
неправильну оцінку обставинам та доказам по справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, прийшла до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України (
435-15 ) майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується
в повному обсязі особою, яка її завдала.
Господарськими судами першої та другої інстанцій встановлено,
що худобою відповідача 19 червня та 01 вересня 1997 року
потравлено посіви позивача, про що свідчать складені акти від
20.06.1997 року та від 05.09.1997 року.
У зв'язку з неотриманням внаслідок потрави посівів урожаю
31 ц зерна проса, 55 ц соломи та 6,22 ц буряків, позивач звернувся
до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості завданої
шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили
з того, що позивач не довів факту неотримання урожаю зерна проса,
буряків та соломи внаслідок потрави посівів. При цьому, суди
послались на надану Черніхявським районним відділом статистики
інформацію щодо отримання позивачем у 1997 році значно більшої
врожайності проса та буряків, ніж середня врожайність по району,
що спростовує його твердження про втрату врожаю. Крім того, у
щорічному звіті про врожайність позивач не вказував про загибель
посівів.
Також суди попередніх інстанцій, виходячи з недоведеності
позивачем розміру завданої шкоди, послались на відсутність
висновку судової експертизи, яка була призначена судом та
неоплачена сторонами.
Оскільки позивач не надав суду належних доказів завданої йому
майнової шкоди, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських
судів про відсутність необхідних правових підстав для покладення
на Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного
агроекологічного університету відповідальності за шкоду, що
виникла в результаті потрави посівів.
Грунтується на вимогах закону і висновок господарських судів
щодо недоведеності позивачем завданої йому моральної шкоди
неправомірними діями відповідача.
Статтею 49 ГК України (
436-15 ) передбачено, що підприємці
зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та
законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів
господарювання, установ, організацій, права місцевого
самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець
несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Відповідно ж до частини першої ст. 33 ГПК України (
1798-12 )
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання Селянського (фермерського) господарства "Олекса" у
касаційній скарзі на те, що господарські суди першої та
апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам по справі,
не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до
уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ) касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
(
1798-12 ) рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновку господарських судів першої та другої інстанцій, у зв'язку
з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ) Вищий господарський суд
України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства
"Олекса" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від
26.09.2006 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 01.02.2007 р. у справі N 15/2647 залишити
без змін.
Головуючий суддя Н.І.Мележик
Судді С.С.Самусенко
Т.П.Козир
