СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: Головуючого: Шицького І.Б., Суддів: Барбари В.П.,
Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О.,
Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О., за участю представника Хустської
міської ради Габор Я.І., розглянувши касаційну скаргу Хустської
міської ради на ухвалу Вищого господарського суду України
від 22 грудня 2006 року N 2/40,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2006 року Хустська міська рада пред'явила в
господарському суді Закарпатської області позов до приватного
підприємця Чопея В.М. про визнання недійсним договору оренди
нежитлового приміщення від 1 червня 2002 року N 138, укладеного
між представництвом Фонду державного майна України у місті Хуст та
приватним підприємцем Чопеєм В.М. Позивач зазначав, що договір
оренди укладено стосовно нежитлового приміщення загальною
площею 139,6 кв.м по вул. Свободи, 1 у місті Хуст, яке є об'єктом
комунальної власності Хустської міської ради; остання не давала
згоди на передачу зазначеного приміщення в оренду.
Позов мотивувався тим, що договір оренди укладено з
порушенням прав Хустської міської ради, як власника майна, на
безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм
майном.
Рішенням господарського суду Закарпатської області
від 31 травня 2006 року позов задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду
від 11 липня 2006 року до участі у справі залучено регіональне
відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
відповідачем.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду
від 16 жовтня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано, в позові відмовлено.
У судах першої та апеляційної інстанцій справа розглядалась в
порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом
України (
1798-12 ).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 грудня
2006 року N 2/40 Хустській міській раді відмовлено у прийнятті
касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16 жовтня 2006 року з мотивів
непідвідомчості даної справи Вищому господарському суду України.
Ухвала вмотивована посиланням на пункт 1 статті 3, частину другу
статті 17, статтю 210 та пункт 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України
(
2747-15 ).
15 лютого 2006 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою Хустської міської ради порушено провадження
з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського
суду України від 22 грудня 2006 року N 2/40. У касаційній скарзі
ставиться питання про скасування оскарженої ухвали та передачу
справи на розгляд до Вищого господарського суду України з мотивів
порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
скаржника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відмовляючи в прийнятті касаційної скарги позивача на
постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд
України виходив з того, що дана справа є справою адміністративної
юрисдикції, а судом касаційної інстанції в адміністративних
справах є Вищий адміністративний суд України.
Проте такий висновок не відповідає вимогам процесуального
закону та є помилковим.
За визначенням термінів, що дається у статті 3 цього Кодексу
(
2747-15 ):
справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -
переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий
спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа
або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень (пункт 1 частини першої);
адміністративний позов - звернення до адміністративного суду
про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах (пункт 6 частини першої);
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень (пункт 7 частини першої).
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає
розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо
він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних
повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому
чинним законодавством владні управлінські функції.
Дана справа не відповідає наведеному вище нормативному
визначенню адміністративної справи.
Предметом судового розгляду в даній справі є вимоги Хустської
міської ради, яка звернулася до господарського суду як суб'єкт
права комунальної власності за захистом свого майнового
(цивільного) права. Відносини сторін оспорюваного договору оренди
нежитлового приміщення від 1 червня 2002 року N 138 -
представництва Фонду державного майна України у місті Хуст та
приватного підприємця Чопея В.М. - також є цивільно-правовими.
Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та
предметом спору дана справа підлягає розгляду господарськими
судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом
України (
1798-12 ).
Відмовивши позивачу у прийнятті касаційної скарги на
постанову суду апеляційної інстанції за відсутності для цього
законних підстав, Вищий господарський суд України фактично обмежив
суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8
частини третьої статті 129 Конституції України (
254к/96-ВР ).
Тому оскаржену ухвалу слід скасувати, а справу передати на розгляд
до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17-111-21 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ), Судова палата
у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Хустської міської ради задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 22 грудня
2006 року N 2/40 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
