ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2007 Справа N 2-26/7858.2-2006
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників: позивача -
Мазурчука В.В.,
відповідача - Шалигіна А.К.,
розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-чеського
підприємства "ІНЕКОН-СЕРВІС" на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2006 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 лютого
2007 року у справі за позовом Спільного українсько-чеського
підприємства "ІНЕКОН-СЕРВІС" до ТзОВ "Фірма "Консоль ЛТД",
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне
Управління Внутрішніх військ МВС України, за участю Військового
прокурора Сімферопольського гарнізону про спонукання виконати
договірні зобов'язання,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом, з урахуванням змін та уточнень позовних
вимог про стягнення збитків за неоформлене та не передане житло в
розмірі 1608400 грн., збитків від інфляції в розмірі
178086,30 грн., 3% річних в розмірі 136559,77 грн., збитків від
інфляції по справі N 8/425 від 26.09.2002 року в розмірі
115045,04 грн., збитків пов'язаних з необхідністю отримання житла
для Головного Управління Внутрішніх військ МВС України та
Головного квартирно-експлуатаційного управління МО України в
розмірі 322966,72 грн., на загальну суму 2 361 057,83 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
3 листопада 2006 року (суддя Проніна О.Л.) в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27 лютого 2007 року рішення суду залишене без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 17 жовтня 1998 року між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" та Підприємством
"Інекон-Сервіс" був укладений договір на будівництво житла в
порядку пайової участі N 271-р-и, згідно умов якого пайовик
(позивач) зобов'язаний був прийняти та сплатити квартири у
м. Керч, м. Сімферополі, загальною площею 10152,56 кв. м,
визначених адресним переліком квартир, який є додатком до
договору.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору, за один квадратний
метр житла пайовик сплачує 1070 грн. Загальна вартість пайової
участі у будівництві складає 10 863 239 грн., яку пайовик має
сплатити в строк до 31.03.1999 року, а замовник зобов'язаний
оформити та передати пайовику квартири загальною площею
10152,56 кв. м у строк до 31.08.1999 року.
Додатковою угодою від 28.12.1998 року до укладеного договору,
в частині визначення квартир, які замовник має передати пайовику,
були конкретизовані площі та перелік квартир, який визначений
додатком N 1а до договору. Замовник зобов'язаний був передати, а
пайовик прийняти та сплатити квартири у м. Сімферополі, м. Ялті та
м. Керчі загальною площею 4387,47 кв. м. При цьому, була змінена
загальна сума договору, яка має бути сплачена пайовиком -
5 047 525 грн.
Додатковою угодою до договору від 19.07.2001 року були
анульовані та визнані недійсними акти прийому-передачі квартир:
8 квартир загальною площею 504 кв. м по вул. Нестерова, 1
у м. Керчі, 3 квартири загальною площею 218,65 кв. м по
вул. Лєрмонтова, 22 у м. Керчі, 40 квартир загальною площею
2 245 кв. м в смт. Перово, м. Сімферополь.
Додатковою угодою від 20.02.2002 року до договору, замовник
зобов'язаний був оформити та передати Головному управлінню
Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України за актами
прийому-передачі квартири загальною площею 2176,22 кв. м у
м. Сімферополі згідно адресного переліку N 2а, передати Головному
Квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України
за актами прийому-передачі квартири загальною площею
1861,80 кв. м у м. Керчі згідно адресного переліку N 26.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту звірки
розрахунків між ТОВ "Консоль ЛТД" та спільним підприємством
"Інекон-Сервіс" за надані послуги дебіторська заборгованість
ТзОВ "Консоль ЛТД" за договором від 17.10.1998 року складає
5047525 грн.
На вказану суму позивач за актом приймання-передачі
20.04.1999 року передав відповідачу вексель Державного
Казначейства України.
Розглядаючи справу, суди, з наявних в матеріалах справи
документів, правильно встановили той факт, що ТзОВ фірма "Консоль"
виконала свої зобов'язання по договору на будівництво житла в
порядку пайової участі та передала позивачеві квартири на загальну
суму 4687928,40 грн. загальною площею 4360,32 кв. м, тоді як
додатковою угодою від 20.02.2002 року, укладеною до договору від
17.10.1998 року передбачалась передача квартир загальною площею
тільки 4038,02 кв. м на суму 5 047 525 грн.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли вірного
висновку про те, що постановою Київського апеляційного
господарського суду від 26.09.2002 року було встановлено, що
ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" не має відношення до укладеного між
позивачем та Управлінням розквартирування військ та капітального
будівництва Національної гвардії України договору від 24.12.1998
року на отримання житла для військовослужбовців.
На виконання зобов'язань за укладеним договором від
17.10.1998 року та додатковими угодами, якими змінювалася площа
квартир та вартість пайової участі позивача у будівництві, на
підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі від
16.12.2002 року, були передані квартири у м. Сімферополі та
м. Керчі загальною площею 4090,72 кв. м.
В силу ст. 43 ГПК України (
1798-12 ), господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 22 ЦК України (
435-15 ), особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа
зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також
витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б
реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього
причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та
наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного
правопорушення робить неможливою відповідальність відповідачів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що посилання скаржника на наявність понесених ним
збитків, виниклих у зв'язку з необхідністю отримання житла для
Головного Управління ВВ МВС України та КЕУ МО України, яких таких,
що знаходяться в причинному зв'язку з невиконанням відповідачем
договору на будівництво житла в порядку пайової участі N 271-р-и
від 17.10.1998 року, є безпідставними і документально не
підтвердженими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а
також про відмову в стягненні інфляційних та річних, нарахованих
на суму упущеної вигоди, оскільки ст. 625 ЦК України (
435-15 )
передбачає відповідальність боржника за порушення виконання
грошового зобов'язання, а предметом позову є стягнення збитків.
За таких обставин, судові рішення, як прийняті з вірним
застосуванням норм матеріального права, відповідають вимогам
закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 3 листопада 2006 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року залишити
без змін, а касаційну скаргу Спільного українсько-чеського
підприємства "ІНЕКОН-СЕРВІС" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко
