ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 4/108
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу КП "Цегельник"
на рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 р.
у справі N 4/108 господарського суду Чернівецької області
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
про стягнення 4171,88 грн. штрафних санкцій за не створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів
В С Т А Н О В И В:
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до господарського суду Чернівецької області з
позовом до КП "Цегельник" про стягнення 4171,88 грн. штрафних
санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на
користь позивача штрафні санкції в сумі 4171,88 грн. за не
створення в 2003 р. робочих місць для працевлаштування інвалідів
та судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 р. рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. залишено без змін.
КП "Цегельник" звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Чернівецької області від 10-14.01.2005 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 р. скасувати, посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень
норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 43
ГПК України (
1798-12 ), Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" (
875-12 ).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" (
875-12 ) для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у 2003 р. для КП "Цегельник" становило 1 робоче місце.
Фактично на підприємстві відповідача не було працевлаштовано
жодного інваліда.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" (
875-12 ) підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19
цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У відповідності з п. 5 Положення N 314 (
314-95-п )
підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих
місць для інвалідів, включати їх до колективного договору,
інформувати про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту
населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно п. 3 Положення N 314 (
314-95-п ) робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,
атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
В матеріалах справи докази створення робочих місць у
кількості відповідно до встановленого нормативу та надання
інформації про наявність такої вакансії згідно вимог пунктів 3, 5
Положення N 314 (
314-95-п ) відсутні.
Таким чином, відповідач наявність порушення вимог Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
(
875-12 ) з його боку не спростував, відсутності своєї вини не
довів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та
постанова винесені з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ), Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КП "Цегельник" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.02.2005 р. у справі N 4/108 залишити
без змін.
