ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
20.11.2003 Справа N 25/239
Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському
районі м. Києва на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 8 вересня 2003 року в справі
господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Р" до Державної податкової
інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15 травня 2003 року
в справі N 25/239 позов товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Р" задоволено - визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва N 0001332340/0/21567298 від
25 березня 2003 року з мотивів відсутності порушень позивачем
термінів проведення розрахунків, передбачених статтею 1 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
(
185/94-ВР ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
8 вересня 2003 року оскаржуване рішення залишено без змін з
мотивів відповідності вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 8 вересня 2003 року та
рішення господарського суду м. Києва від 15 травня 2003 року в
справі N 25/239 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" (
185/94-ВР ).
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у
Святошинському районі м. Києва за результатами перевірки прийнято
податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2003 року
N 0001332340/0/21567298, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання у розмірі 16891 дол. США на підставі статті 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (
185/94-ВР ).
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
акта перевірки від 20 березня 2003 року N 3152370, яким
встановлено факт порушення позивачем вимог статті 1 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від
23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (
185/94-ВР ) щодо 90-денного
терміну надходження валютної виручки.
Підставою для стягнення з позивача пені в сумі 16891 грн.
податковим повідомленням-рішенням від 25 березня 2003 року
N 0001332340/0/21567298 стало припинення Міжнародним комерційним
арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України
провадження у справі АС N 357п/2002, порушеної за позовом ТОВ "Р"
до компанії "PHU" (Польща) про стягнення 14758,01 дол. США в
частині стягнення 11796,06 дол. США основного боргу у зв'язку з
добровільною сплатою боргу відповідачем після пред'явлення позову.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня
1994 року N 185/94-ВР (
185/94-ВР ) у разі прийняття судом або
арбітражним судом. Міжнародним комерційним арбітражним судом чи
Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті
України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни,
передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх
порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю
або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2
цього Закону (
185/94-ВР ), поновлюються і пеня за їх порушення
сплачується за кожен день прострочення, включаючи період, на який
ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення зазначених термінів не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Отже, за змістом наведених правових норм, обгрунтованість
позовних вимог резидента про стягнення заборгованості за
зовнішньоекономічним контрактом, підтверджена рішенням суду
(арбітражного суду), є підставою для звільнення його від
відповідальності у вигляді сплати пені, передбаченої частиною 1
статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР
(
185/94-ВР ).
У рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду при
Торгово-промисловій палаті України від 7-12 лютого 2003 року в
справі АС N 357п/2002 встановлено факт порушення компанією "PHU"
(Польща) передбаченого експортним контрактом, укладеним з
позивачем, терміну розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого
утворилась заборгованість у сумі 11796,06 дол. США, яка була нею
сплачена після пред'явлення позивачем позову. Вказаним рішенням на
користь позивача стягнуто з нерезидента 961,95 дол. США пені та
витрати по сплаті арбітражного збору у розмірі 764,7 дол. США, а
провадження у справі в частині стягнення 11796,06 дол. США
основного боргу припинено саме у зв'язку з добровільною сплатою
зазначеної суми після пред'явлення позову.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача
пені, передбаченої частиною 1 статті 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня
1994 року N 185/94-ВР (
185/94-ВР ), оскільки Міжнародним
комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті
України встановлено факт порушення нерезидентом термінів
розрахунків за контрактом та визнано вимоги позивача правомірними.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального
права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України (
1798-12 ), Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
8 вересня 2003 року в справі N 25/239 - без змін.
