ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", м. Кіровоград (далі -
Товариство)
на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від
01.02.2008 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.03.2008
до: редакції газети "Народне слово", м. Кіровоград (далі -
Редакція);
Малиновського Вадима Олександровича, м. Кіровоград (далі -
Малиновський В.О.)
про спростування недостовірної інформації та стягнення
моральної шкоди.
Судове засідання проведено за участю представників:
Малиновського В.О. - Малиновський В.О. (особисто).
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов було подано про зобов'язання спростувати недостовірні
відомості, поширені в газеті "Народне слово" N 81(2549) за
02.08.2007 у статті "Гарант" з підмоченою репутацією змінює назву"
(далі - Стаття), шляхом опублікування в найближчому запланованому
випуску названого щотижневика статті - спростування обумовленого
змісту та офіційного вибачення і про стягнення 700 000 грн.
завданої моральної шкоди. У подальшому розмір позовних вимог було
збільшено, а вимоги уточнено; згідно з ухвалою господарського суду
Кіровоградської області від 15.01.2008 до участі у справі залучено
як другого відповідача фізичну особу Малиновського В.О.
Ухвалою названого господарського суду від 01.02.2008 (суддя
Мохонько К.М.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 19.03.2008 (колегія суддів у
складі: Логвиненко А.О. - головуючий, судді Чус О.В. і
Головко В.Г.), провадження у справі припинено на підставі пункту 1
частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу
України (
1798-12 ) (далі - ГПК України) з посиланням на те, що
другий відповідач у справі (Малиновський В.О.) є фізичною особою.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить оскаржувані ухвалу та постанову попередніх
судових інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції. Скаргу мотивовано невірним застосування
господарськими судами у прийнятті відповідних судових рішень норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Редакція заперечує проти
доводів скаржника, зазначаючи про їх недоречність невідповідність
нормам матеріального і процесуального права, та про законність і
обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Аналогічні за змістом доводи наведено і у відзиві на
касаційну скаргу, поданому Малиновським В.О.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України (
1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
За результатами відповідного розгляду Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у зазначеній газеті було надруковано Статтю стосовно
взаємовідносин ПСП "Топ-Агро" зі своїми контрагентами, в тому
числі Товариством;
- автором Статті є кореспондент Малиновський В.О.
Судом першої інстанції визначено такою, що не підлягає
задоволенню, подану відповідачами заяву про укладення мирової
угоди (у зв'язку з припиненням провадження у справі на підставі
пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України) (
1798-12 ).
Відповідно до частини першої статті 21 ГПК України
(
1798-12 ) сторонами в судовому процесі - позивачами і
відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені
у статті 1 цього Кодексу (
1798-12 ).
У статті 1 названого Кодексу (
1798-12 ) зазначені:
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому
числі іноземні); громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності; крім того, у
випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право звертатися державні та інші
органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької
діяльності.
Частиною першою статті 12 ГПК України (
1798-12 ) до
підвідомчості господарських судів віднесено такі справи:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо
приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних
умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також
тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи
відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою
сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та
віднесені до компетенції Конституційного Суду України та
адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та
міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету
України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими
актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між
господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що
пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
З урахуванням відповідних законодавчих приписів спір зі
справи за участю фізичної особи Малиновського В.О. як відповідача
не підлягає вирішенню в господарських судах України. Така справа
може бути розглянута загальним судом.
Відтак попередні судові інстанції дійшли правильного по суті
висновку про необхідність припинення провадження в даній справі на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України
(
1798-12 ), згідно з яким господарський суд припиняє провадження
у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах
України.
Доводи касаційної інстанції даного висновку не спростовують.
Зокрема, скаржник посилається на можливість залучення
господарським судом Малиновського В.О. до участі у даній справі як
третьої особи, що, на думку скаржника, не вплине на підсудність
справи господарського суду. Однак в абзаці другому пункту 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 N 7
(
v0007700-90 ) "Про застосування судами законодавства, що регулює
захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій" (далі - Постанова N 7) однозначно вказано: "Якщо
позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в
пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо,
телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний
орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що
здійснив випуск інформації)". Посилання скаржника на положення
абзацу першого цього ж пункту, де зазначено, що "відповідачем у
справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична
особа", не може бути взято до уваги, оскільки дане положення
стосується лише визначення складу відповідачів з таких справ
взагалі, безвідносно до питань підвідомчості справ загальним та
господарським судам; між тим зазначені питання мають вирішуватися
у кожному конкретному випадку з обов'язковим урахуванням
суб'єктного складу сторін. Тому скаржник невірно розуміє згадане
положення абзацу першого пункту 6 Постанови N 7 (
v0007700-90 ) як
можливість позивача на власний розсуд звертатися з позовними
вимогами як до юридичних, так і до фізичних осіб без огляду на
підвідомчість справи господарському суду. Так само не можна
визнати обґрунтованим твердження скаржника про те, що "вищезгадані
роз'яснення" (викладені в Постанові N 7) (
v0007700-90 ) "є
безпідставними", оскільки "в них не відображено зміни до
законодавства, які відбулись після 2004 р. (Цивільний кодекс
України (
435-15 ))": в зв'язку з цим скаржником не зазначено й не
обґрунтовано, які, власне, зміни, що відбулися в законодавстві,
стали підставою для такого твердження (в частині, яка стосується,
зокрема, наведеного абзацу другого пункту 6 Постанови N 7)
(
v0007700-90 ).
Доводи скаржника стосуються також положень підпункту 9.1
пункту 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
29.02.1996 N 02-5/95 (
v5_95800-96 ) "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди", де
зазначено, зокрема, таке: "Оскільки без участі у справі автора -
фізичної особи спір про відшкодування моральної школи вирішити
неможливо, а господарському суду непідвідомчі спори за участю
фізичних осіб, позивач може звернутися до господарського суду з
позовом до органу масової інформації лише у тому випадку, коли цей
орган не надав позивачеві відомостей про автора і, отже, всю вину
за поширення відомостей, які порочать ділову репутацію, взяв на
себе. Якщо ж позов подано лише до органу масової інформації, який
повідомив позивача про автора, спір підлягає вирішенню загальним,
а не господарським судом". У зв'язку з цим скаржник звертає увагу
на те, що:
- 08.02.2008 він направив на адресу Редакції листа N 16 "з
проханням надати відомості про редактора відділу Малиновського
Вадима Олександровича, автора статті "Гарант" з підмоченою
репутацією змінює назву";
- у відповідь він (скаржник) отримав листа від 15.02.2008
N 59, "згідно якого Відповідач N 1 (Редакція) надав інформацію про
Відповідача N 2 (Малиновського В.О.) наступного змісту: дата
народження, освіта та його стаж роботи, тобто дана інформація по
суті містила автобіографічний характер".
Наведеними доводами та посиланням на назване роз'яснення
президії Вищого арбітражного суду України скаржник обґрунтовує
належність даної справи до підвідомчості господарського суду.
Проте, навіть якщо ці доводи відповідають дійсності, то слід
відзначити, що наведений Товариством у касаційній скарзі зміст
його листа від 08.02.2008 N 16 не свідчить про те, які конкретно
відомості про Малиновського В.О. воно вимагало у Редакції; відтак
Товариство й одержало від Редакції такі відомості про
Малиновського В.О., які остання вважала за потрібне повідомити.
Суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови
припустився описок в її тексті: зазначив номер згаданої Постанови
Пленуму Верховного Суду України - 6 замість N 7, а також про
"непідсудність" даного спору господарським судам - замість
правильного "непідвідомчість", на що також звернув увагу скаржник.
Втім, відповідні описки не впливають на загальний судовий
висновок, наведений в резолютивній частині даної постанови, і
можуть бути виправлені самим апеляційним господарським судом у
порядку статті 89 ГПК України (
1798-12 ).
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (
1798-12 ),
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від
01.02.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.03.2008 зі справи N 15/362 залишити без
змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Агро-Гарант-Цукор" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов
