ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 17/410-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Сумського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми (далі - відділення
Фонду)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 10.02.2005
за позовом відділення Фонду
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок
харчування" ЛТД, м. Ромни Сумської області (далі - ТОВ "Будинок
харчування" ЛТД)
про стягнення 2311,43 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
відділення Фонду - не з'явились,
ТОВ "Будинок харчування" ЛТД - Агеєнко Л.Ф., Бойчук Н.П.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з
відповідача 2311,43 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій
за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2004
(суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Рішення суду
мотивовано тим, що на порушення вимог Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів України" (
875-12 ) (далі -
Закон) відповідач не забезпечив установленого нормативу
працевлаштування інвалідів, що є підставою для стягнення штрафних
санкцій відповідно до статті 20 цього Закону.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10.02.2005 (колегія суддів у складі: суддя Демченко В.О. -
головуючий, судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) назване рішення
місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову
відмовлено. Постанову мотивовано тим, що обов'язок
працевлаштування інвалідів покладено на органи, перелічені у
частині першій статті 18 Закону (
875-12 ), в зв'язку з чим
відсутні правові підстави для застосування відповідальності до
відповідача за недодержання чотиривідсоткового нормативу. Крім
того, відсутність у ТОВ "Будинок харчування" ЛТД облікованого
прибутку у звітному періоді виключає можливість стягнення штрафу
відповідно до статті 20 Закону.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати постанову суду апеляційної
інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду
з даної справи, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права. В обґрунтування касаційної скарги позивач
зазначає, що ТОВ "Будинок харчування" ЛТД не було вжито усіх
передбачених законодавством заходів для забезпечення
працевлаштування інвалідів, зокрема, не створено робочі місця в
межах установленого нормативу та не повідомлено відповідні органи
про наявність таких вакантних посад. Крім того, на думку
скаржника, відсутність прибутку не є підставою для звільнення
відповідача від майнової відповідальності за порушення вимог
Закону (
875-12 ), оскільки сплату штрафних санкцій може бути
здійснено за рахунок майна підприємства.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Будинок харчування" ЛТД
зазначає про ненаправлення відповідними органами інвалідів на
підприємство відповідача для працевлаштування та про відсутність
облікованого прибутку у звітному періоді та просить залишити
оскаржуваний судовий акт без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ) (далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників відповідача, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у 2002 році середньооблікова чисельність штатних
працівників ТОВ "Будинок харчування" ЛТД становила 35 осіб;
- чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні
працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до
чотиривідсоткового нормативу, у 2002 році складала 1 особу, у той
час коли у звітному періоді відповідачем не було працевлаштовано
жодного інваліда;
- середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у
2002 році становила 2311,43 грн.;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у
2002 році ТОВ "Будинок харчування" ЛТД прибутку не одержало.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20
Закону (
875-12 ) штрафних санкцій за недотримання установленого
нормативу працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону (
875-12 ) для підприємств, установ
організацій незалежно від форм власності та господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до
25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону (
875-12 )
підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від
форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою
статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Разом з тим відповідно до частин третьої, четвертої статті 20
Закону (
875-12 ) сплату штрафних санкцій підприємства
(об'єднання), установи і організації провадять відповідно до
закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні
після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У
разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані
шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання),
установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону
(
875-12 ), звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що в разі відсутності у
підприємства облікованого прибутку за звітний період не
допускається звернення стягнення суми нарахованих штрафних санкцій
на його майнові активи та, відповідно, штрафні санкції за
недотримання законодавчо встановленого нормативу забезпечення
працевлаштування інвалідів не сплачуються.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 N 012/03 зі справи N 4292/1-36
(
v1-36700-03 ), в якій з огляду на частину третю статті 20 Закону
Верховний Суд України вимагав обов'язкового з'ясування того, чи
був прибуток у конкретного підприємства.
Відтак висновок апеляційного господарського суду про те, що
відсутність у звітному періоді прибутку у відповідача виключає
можливість стягнення з останнього штрафних санкцій на підставі
статті 20 Закону (
875-12 ), є правильним, в зв'язку з чим доводи
скаржника про невжиття ТОВ "Будинок харчування" ЛТД усіх
передбачених законодавством заходів для забезпечення
працевлаштування інвалідів як підстави для стягнення штрафу не
може бути взято до уваги Вищим господарським судом України.
Таким чином, передбачених законом підстав для скасування
оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не
вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України (
1798-12 ),
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.02.2005 залишити без змін, а касаційну скаргу Сумського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - без
задоволення.
