ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2005 Справа N 36/449
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Пульт", м. Київ (далі - ТОВ "Пульт")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2004 р.
у справі господарського суду м. Києва N 36/449
за позовом Відкритого акціонерного товариства Акціонерного
банку "Укргазбанк", м. Київ (далі - ВАТ "Укргазбанк")
про виділ частки зі спільної часткової власності
від позивача - Кузнєцов А.В.;
від відповідача - Курчин В.П.
ВАТ "Укргазбанк" звернулося до господарського суду м.Києва з
позовом до Приватного підприємства "Пульт" про виділ частки зі
спільної часткової власності розміром 78/100 цілісного майнового
комплексу, розташованого за адресою: м. Київ,
вул. Червоноармійська, 39.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2004 р. у
справі N 36/449, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 28.07.2004 р., позовні вимоги
задоволено у повному обсязі. Відповідно до цього рішення:
- поділено цілісний майновий комплекс, який складається з
будівель, розташованих в м. Києві по вул. Червоноармійська (Велика
Васильківська), 39;
- визнано за ВАТ "Укргазбанк" право власності на будівлі,
розташовані в м. Києві по вул. Червоноармійській (Великій
Васильківській), 39 літ. А', 39 літ. Г, 39 літ. Д, що відповідає
78/100 поділеного цілісного майнового комплексу;
- визнано за ТОВ "Пульт" право власності на будівлю,
розташовану в м. Києві по вул. Червоноармійська (Велика
Васильківська), 39 літ. А, що відповідає 22/100 поділеного
цілісного майнового комплексу.
Рішення мотивоване тим, що:
- відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України (
435-15 )
співвласник має право на виділ частки із майна, що є у спільній
частковій власності;
- відповідач не надав суду докази того, що виділення в натурі
частки позивача буде суперечити вимогам чинного законодавства;
- виділ частки позивача є можливим, оскільки у даному випадку
цілісний майновий комплекс складається з декількох самостійних
нежилих будинків, а тому його слід кваліфікувати як подільну річ.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовим актами, ТОВ
"Пульт" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати і прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних
вимог у повному обсязі.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм матеріального і процесуального права, зокрема:
- судовий порядок вирішення спору між співвласниками щодо
поділу в натурі спільного часткового майна чинним законодавством
не передбачений, тому посилання суду на абз. 2 ч. 1 ст. 366 ЦК
України (
435-15 ) є безпідставним;
- судами не прийняті до уваги доводи відповідача щодо
інженерних мереж електро-, тепло-, водопостачання та
водовідведення цілісного майнового комплексу, які є його
невід'ємною частиною, але в даний час знаходяться у володінні та
користуванні лише позивача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами обох інстанцій, відповідно до договору
купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.04.2002 р. позивач
придбав у компанії Global Real Estate Gmbh (Швейцарія) 75/100
частин цілісного майнового комплексу, розташованого по
вул. Великій Васильківській (Червоноармійській), 39 у місті Києві.
Означена частка в майні цілісного майнового комплексу згідно плану
за поверхами та експлуатації внутрішніх площ до плану будови,
складеними та зареєстрованими Київським міським бюро технічної
інвентаризації 19.03.01 р., складалась з нежилих приміщень
загальною площею 4 213,70 кв. м. (а.с. 13-17). Приміщення були
передані позивачу компанією Global Real Estate Gmbh на підставі
акту прийому-передачі від 15.05.2002 р.
Згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від
25.04.2003 р., укладеного між ВАТ "Укргазбанк" та ТОВ "С&А ГРУПА",
а також акту прийому-передачі від 20.05.03 р. до цього договору
позивачу передано у власність 6/100 частини від всієї 9-ти
поверхової будівлі, розташованої по вул. Червоноармійській (Велика
Васильківська), 39 літ. А' в м. Києві, що становить 3/100 від
цілісного майнового комплексу. Загальна площа переданого згідно
акту приміщення становить 194,90 кв. м.
Таким чином, позивач на підставі означених договорів набув у
власність 78/100 цілісного майнового комплексу, розташованого у
м. Києві по вул. Червоноармійській (Велика Васильківська), 39,
вул. Червоноармійській, 39 літ. А' (загальною площею
3023,20 кв. м.), 39 літ. Г (загальною площею 976,90 кв. м.), 39
літ. Д (загальною площею 408,50 кв. м.).
Співвласником цілісного майнового комплексу, що складається з
нежилих будівель по вул. Червоноармійській, 39 в м. Києві, є
відповідач, який на підставі договору купівлі-продажу від
20.08.1996 р. придбав у Акціонерного товариства закритого типу
Будинок Моделей "Хрещатик" чотирьохповерховий нежилий будинок по
вул. Червоноармійській, 39 літ. А загальною площею 1265 кв. м.
Рішенням у справі N 2/333, прийнятим Київським апеляційним
господарським судом 23.12.2003 р. і залишеним в силі постановою
Вищого господарського суду України від 24.02.2004 р., було
встановлено, що належний відповідачу 4-поверховий будинок
загальною площею 1265 кв. м., розташований в м. Києві по
вул. Червоноармійській, 39, є частиною цілісного майнового
комплексу і становить в ньому 22/100. Решта частки у праві
власності на цілісний майновий комплекс (78/100) належить ВАТ
"Укргазбанк". На цій підставі суди дійшли висновку про те, що
будинки, розташовані у м. Києві по вул. Червоноармійській, 39
перебувають у спільній частковій власності і разом складають майно
цілісного майнового комплексу.
Позивачем зазначалось, і це не спростовувалось відповідачем,
що нежилі будівлі по вул. Червоноармійській, 39 використовуються
ними незалежно один від одного. Витрати по утриманню,
експлуатації, ремонту, а також безпосередньо
експлуатація та обслуговування 4-поверхового будинку по
вул. Червоноармійській, 39, літ. А та будівель літ. А', Г, Д
здійснюються сторонами окремо та незалежно один від одного, а
зазначені будівлі обліковуються на балансі кожного з них, як
самостійні об'єкти.
Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу УРСР (
1540-06 ) від
18.07.1963 р. (чинного на момент виникнення спору) володіння,
користування і розпорядження майном при спільній частковій
власності здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до ст. 115 ЦК УРСР (
1540-06 ) кожний учасник
спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї
частки із спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не
досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в
натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його
господарського призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу
відповідача було відправлено листи від 22.04.2003 р. N 2207, від
21.05.2003 р. N 2668 та від 27.05.2003 р. N 2759 з пропозицією
укласти договір про розподіл цілісного майнового комплексу та
утворення окремих домоволодінь.
У відповідях на зазначені листи відповідач відмовив у
підписанні такого договору, посилаючись на можливість зменшення
належної йому земельної ділянки в процесі реконструкції та
неможливість у перспективі вести власне будівництво на основі
своєї частки в цілісному майновому комплексі.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України (
435-15 ), який набрав чинності з
01.01.2004 р., його норми застосовуються до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Розглядаючи спір, судами було враховано, що оскільки
відповідні права і обов'язки сторін щодо об'єкту спільної
часткової власності не припинено, то, за таких обставин, спірні
правовідносини мають регулюватись положеннями Цивільного кодексу
України (
435-15 ).
Згідно із заявою від 17.06.2004 р. позивачем було змінено
предмет позовних вимог. В заяві позивач просив суд прийняти
рішення щодо поділу цілісного майнового комплексу та визнання
права власності позивача та відповідача на належні їм частки.
Ст. 367 нового Цивільного кодексу України (
435-15 )
передбачає можливість поділу майна, що знаходиться у спільній
частковій власності, між співвласниками в натурі.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (
435-15 )
кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його
порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на
захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам
цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 вказаного кодексу (
435-15 ) кожна особа
має право звернутися до суду за захистом свого особистого
немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, посилання скаржника (ТОВ "Пульт") на те, що
судовий порядок вирішення спору між співвласниками щодо поділу в
натурі спільного часткового майна цивільним законодавством не
передбачений, є безпідставними.
Посилання скаржника на те, що судами не були прийняті до
уваги доводи відповідача про те, що інженерні мережі електро-,
тепло-, водопостачання та водовідведення цілісного майнового
комплексу (далі - мережі), які є його невід'ємною складовою
частиною, в даний час знаходяться у володінні та користуванні лише
позивача, та відповідно до цього є неможливим поділ цього майна, є
безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які
б підтверджували неможливість використання мереж відповідачем та
перешкоджання такому використанню їх позивачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди
обґрунтовано дійшли висновку про те, що майно цілісного майнового
комплексу, розташованого в м. Києві по вул. Червоноармійській, 39,
підлягає поділу відповідно до ст. 367 Цивільного кодексу України
(
435-15 ).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
(
1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від
23.06.2004 р. та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 28.07.2004 р. у даній справі прийняті у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права і підстав для їх
зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України (
1798-12 ), колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду м. Києва від 23 червня 2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 липня
2004 р. у справі N 36/449 господарського суду м. Києва залишити
без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Пульт" - без задоволення.
