ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007 Справа N 38/210
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 10.05.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Авіоніка Груп", м. Київ (далі - ТОВ "Авіоніка
Груп")
на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.12.2006
за позовом ТОВ "Авіоніка Груп"
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК)
про визнання недійсним рішення від 05.04.2005 N 89-р зі
справи N 27-26.12/69-04,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою
відповідальністю "Авіоніка Авіатур", м. Київ (далі - ТОВ "Авіоніка
Авіатур")
Судове засідання проведено за участю представників:
відповідача - Бахаревої О.В.,
третьої особи - Корнієнко Г.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2006
(суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 11.12.2006 (колегія суддів у
складі: Григорович О.М. - головуючий, судді Гольцова Л.А. і
Рябуха В.І.), у позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення
та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що
рішення АМК від 05.04.2005 N 89-р зі справи N 27-26.12/69-04
(далі - оспорюване рішення) прийнято на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством
України, з доведенням обставин, які мають значення для справи, та
висновки АМК в оспорюваному рішенні відповідають зазначеним
обставинам.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ТОВ "Авіоніка Груп" просить скасувати оскаржувані рішення та
постанову попередніх судових інстанцій і "направити справу на
новий розгляд за належною підсудністю зобов'язавши розглянути усі
позовні вимоги у відповідності з діючим законодавством та з
призначенням експертизи". Скаргу мотивовано порушенням та
неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями у
розгляді справи норм матеріального і процесуального права, в тому
числі статті 4 Закону України "Про недобросовісну конкуренцію",
статті 489 Цивільного кодексу України (
435-15 ) (далі -
ЦК України), статті 1 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" (
236/96-ВР ), статей 33, 41
Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ) (далі -
ГПК України), а також порушенням правил підвідомчості цієї справи
та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваних судових
рішеннях, обставинам справи і поданим позивачем доказам.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України (
2747-15 ) до адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи
бездіяльності Конституцією (
254к/96-ВР ) чи законами України
встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з
частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового
вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" (
236/96-ВР ) рішення органів
Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського
суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від
26.12.2005 N 3.2-2005 (
v3-2-700-05 ) також зазначено: "Закони
України можуть передбачати вирішення певних категорій
публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад,
стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
(
236/96-ВР ) встановлює, що заявник, відповідач, третя особа
мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету
України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання
рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості
господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України
(
1798-12 ).
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 28.03.2002 Шевченківською районною у місті Києві державною
адміністрацією було зареєстроване ТОВ "Авіоніка Авіатур" (третя
особа в даній справі), місцезнаходженням якого є адреса: м. Київ,
вул. Артема, 48, оф. 3, телефони 2468495, 2468497; назване
товариство пов'язане відносинами контролю ще з 10 товариствами і
підприємствами, які мають у своїй назві позначення "Авіоніка", а
також спільними засновниками і керівними особами;
- 06.06.2002 Державна туристична адміністрація України видала
ТОВ "Авіоніка Авіатур" ліцензію N 321973 на організацію
іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму та екскурсійну
діяльність; з цього часу воно почало здійснювати діяльність з
надання туристичних послуг;
- 15.11.2002 Державний департамент авіаційного транспорту
видав ТОВ "Авіоніка Авіатур" сертифікат на право продажу
авіаційних перевезень;
- 16.02.2004 Солом'янською районною у місті Києві державною
адміністрацією зареєстроване ТОВ "Авіоніка Груп" (позивач зі
справи), місцезнаходження якого за адресою: м. Київ,
вул. Гончара, 53, оф. 5, телефони 2353738, 2382349;
- 20.05.2004 Державна туристична адміністрація України видала
ТОВ "Авіоніка Груп" ліцензію на туристичну діяльність; з цього
часу воно почало здійснювати діяльність з надання туристичних
послуг;
- 22.04.2004 Державний департамент авіаційного транспорту
видав ТОВ "Авіоніка Груп" сертифікат на право продажу авіаційних
перевезень;
- 17.12.2003 ТОВ "Авіоніка Авіатур" і ТОВ "Іст Юропіан"
уклали договір N 8/03-С про рекламне обслуговування ТОВ "Авіоніка
Авіатур" у журналі "Странник". На підставі цього договору
ТОВ "Іст Юропіан" розміщувало рекламні оголошення ТОВ "Авіоніка
Авіатур" у названому журналі із зазначенням ТОВ "Авіоніка
Авіатур", номеру ліцензії - 321973, адреси: м. Київ,
вул. Артема, 48, та телефонів 2468495, 2468497;
- у березні-квітні 2004 року ТОВ "Іст Юропіан" опублікувало в
журналі "Странник" рекламне оголошення ТОВ "Авіоніка Авіатур" із
зазначенням назви ТОВ "Авіоніка Авіатур", номеру ліцензії -
321973, адреси цього товариства (м. Київ, вул. Артема, 48) та
адреси ТОВ "Авіоніка Груп" (м. Київ, вул. Гончара, 53, оф. 5), а
також телефонів ТОВ "Авіоніка Авіатур" 2468495, 2468497 та
телефону ТОВ "Авіоніка Груп" 2353738. При цьому адреса й телефон
ТОВ "Авіоніка Груп" в даному оголошенні були зазначені ліворуч,
тобто першими, "враховуючи те, що людина в російській та
українській мові читає текст зліва на право";
- відповідні зміни у рекламному оголошенні з'явилися
внаслідок внесення колишнім директором ТОВ "Авіоніка Авіатур"
(звільнена з 25.04.2004) та генеральним директором ТОВ "Авіоніка
Груп" Загорулько Т.В. змін до макету рекламного оголошення шляхом
доповнення цього макету адресою "м. Київ, вул. Гончара, 53, оф. 5"
і телефоном 2353738, що підтверджується листом ТОВ "Іст Юропіан"
від 10.08.2004 N 1/10; у цьому листі також стверджується, що "при
розробленні на замовлення генерального директора Позивача
Загорулько Т.В. логотипу і фірмового стилю ТОВ "Авіоніка Груп" в
рекомендаціях позивача містилося прохання, щоб логотип
ТОВ "Авіоніка Груп" був максимально схожим з логотипом
ТОВ "Авіоніка Авіатур";
- 16.02.2004 ТОВ "Авіоніка Груп" і ТОВ "Авіоніка Авіатур"
було укладено договір про надання посередницьких послуг; цим
договором передбачалося, що ТОВ "Авіоніка Груп" надає
ТОВ "Авіоніка Авіатур" послуги, під якими розуміються бронювання і
оформлення авіаційних квитків на внутрішні та міжнародні рейси, а
також оформлення інших перевізних квитків. На виконання
зазначеного договору ТОВ "Авіоніка Груп" у лютому-березні
2004 року перерахувало ТОВ "Авіоніка Авіатур" 78 853,94 грн. як
виручку за реалізацію авіаперевезень. Даний договір не є договором
доручення, він не передбачав права ТОВ "Авіоніка Груп"
використовувати у своєму найменуванні позначення "Авіоніка"; він
також не надавав ТОВ "Авіоніка Груп" права вказувати свої
реквізити (адресу і телефон) у рекламі ТОВ "Авіоніка Авіатур", а
передбачав, що ТОВ "Авіоніка Груп" буде розміщувати рекламу і в
ній рекламуватиме послуги, які надає ТОВ "Авіоніка Авіатур";
- створення ТОВ "Авіоніка Груп" з назвою, яка містить
позначення "Авіоніка", здійснення ним діяльності, аналогічної з
діяльністю ТОВ "Авіоніка Авіатур", розміщення в рекламних
оголошеннях ТОВ "Авіоніка Авіатур" адреси і телефону ТОВ "Авіоніка
Груп" призвело до змішування діяльності ТОВ "Авіоніка Груп" з
діяльністю ТОВ "Авіоніка Авіатур", що підтверджується листом ТОВ
"Авіоніка Авіатур" від 04.04.2005 N 79, листом ТОВ "Челсі Трепел"
від 31.03.2005 N 05.03, іншими матеріалами у справі АМК;
- 07.06.2004 ТОВ "Авіоніка Авіатур" звернулося до АМК із
заявою про ознаки недобросовісної конкуренції в діях ТОВ "Авіоніка
Груп" у вигляді неправомірного використання позначення "Авіоніка"
у фірмовому найменуванні, що може призвести до змішування з
діяльністю ТОВ "Авіоніка Авіатур", яка має пріоритет на його
використання;
- згідно з оспорюваним рішенням АМК:
визнав дії ТОВ "Авіоніка Груп" у вигляді використання без
дозволу ТОВ "Авіоніка Авіатур" у фірмовому найменуванні позначення
"Авіоніка", що може призвести до змішування діяльності
ТОВ "Авіоніка Груп" з діяльністю ТОВ "Авіоніка Авіатур", яке має
пріоритет на його використання, порушенням законодавства про
захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 4
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
(
236/96-ВР );
на підставі статті 21 названого Закону (
236/96-ВР ) наклав
на ТОВ "Авіоніка Груп" штраф у сумі 2 000 грн.;
зобов'язав ТОВ "Авіоніка Груп" вжити заходів щодо припинення
використання у фірмовому найменуванні позначення "Авіоніка".
Відповідно до частин першої і другої статті 1 Закону України
"Про захист від недобросовісної конкуренції" (
236/96-ВР )
недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що
суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у
підприємницькій діяльності; недобросовісною конкуренцією є,
зокрема, дії визначеними главами 2-4 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про захист
від недобросовісної конкуренції" (
236/96-ВР ) (яка знаходиться у
главі 2 названого Закону) неправомірним є використання без дозволу
уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування,
знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних
матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів,
періодичних видань, зазначень походження товарів, що може
призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого
суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.
Наявність у ТОВ "Авіоніка Авіатур" пріоритету на позначення
"Авіоніка" у фірмовому найменуванні встановлена АМК і попередніми
судовими інстанціями. Водночас ними з'ясовано використання
ТОВ "Авіоніка Груп" у своєму фірмовому найменуванні згаданого
позначення без дозволу ТОВ "Авіоніка Авіатур".
Статтею 20 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" (
236/96-ВР ) встановлено, що вчинення дій,
визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за
собою, зокрема, накладання АМК штрафів, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 30 цього ж Закону
(
236/96-ВР ) України АМК у справах про недобросовісну конкуренцію
приймає обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про: визнання
факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної
конкуренції; накладання штрафів.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи та наведених законодавчих приписів названі судові
інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для
визнання недійсним оспорюваного рішення.
Доводи скаржника не можуть бути прийняті Вищим господарським
судом України з огляду на таке.
Відповідно до преамбули та статті 3 Закону України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" (
236/96-ВР ):
- цей Закон (
236/96-ВР ) визначає правові засади захисту
господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від
недобросовісної конкуренції;
- Закон (
236/96-ВР ) спрямований на встановлення, розвиток і
забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції
при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових
відносин;
- відносини, пов'язані захистом від недобросовісної
конкуренції, регулюються цим Законом (
236/96-ВР ), Законом
України "Про Антимонопольний комітет України" (
3659-12 ), Законом
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (
959-12 ), іншими
актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов
Верховної Ради України.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний
комітет України" (
3659-12 ) названий Комітет є державним органом
із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення
державного захисту конкуренції, зокрема, у підприємницькій
діяльності; особливості спеціального статусу АМК обумовлюються
його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні
конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону
відносить участь АМК у формуванні та реалізації конкурентної
політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної
конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України (
435-15 )
цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Системний аналіз наведених приписів Законів України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" (
236/96-ВР ), "Про
Антимонопольний комітет України" (
3659-12 ) і ЦК України
(
435-15 ) свідчить про те, що відносини, пов'язані із здійсненням
АМК своїх завдань у формуванні та реалізації конкурентної
політики, в тому числі з розглядом цим Комітетом справ про
недобросовісну конкуренцію, не є цивільно-правовими. Тому
зазначені скаржником приписи ЦК України, які регулюють право
інтелектуальної власності (на комерційне найменування), до
правовідносин сторін у даній справі застосовуватись не повинні: ці
відносини регулюються нормами конкуренційного законодавства,
зокрема, згаданого Закону "Про захист від недобросовісної
конкуренції".
Наведене відноситься й до нібито помилкового, на думку
скаржника, незастосування судовими інстанціями рекомендацій
президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004
N 04-5/1107 (
v1107600-04 ): ці рекомендації надано з практики
вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної
власності, а не з питань застосування конкуренційного
законодавства.
Немає підстав вважати порушеними апеляційною інстанцією
приписів статті 41 ГПК України (
1798-12 ). Зі змісту оскаржуваної
постанови апеляційної інстанції вбачається, що господарським судом
було призначено експертизу в даній справі, але у зв'язку з
ненадходженням від позивача (ТОВ "Авіоніка Авіатур") оплати за
проведення експертизи останню проведено не було.
У пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду
України від 11.11.1998 N 02-5/424 (
v_424800-98 ) "Про деякі
питання практики призначення судової експертизи" (в редакції
рекомендацій президії Вищого господарського суду України від
10.12.2004 N 04-5/3248 (
v3248600-04 ) зазначено таке:
"Відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 України
Закону "Про судову експертизу" (
4038-12 ) витрати на проведення
судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства
юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються
в порядку, передбаченому чинним законодавством.
У застосуванні відповідних законодавчих приписів
господарським судам рекомендується виходити з такого.
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час
судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після
закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу
господарським судом на загальних підставах, визначених частиною
п'ятою статті 49 ГПК України (
1798-12 )."
У підпункті ж 6 Інформаційного листа Вищого господарського
суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 (
v2651600-06 ) "Про деякі
питання призначення судових експертиз" викладено правову позицію,
згідно з якою у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони
від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи,
господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
У даному разі господарським судом так і було вчинено.
Не можна погодитися й з доводами скаржника стосовно
невідповідності висновків, наведених в оскаржуваних рішеннях,
обставинам справи та поданим ним доказам.
Так, у цих рішеннях зазначено обставини та докази, що
свідчать про змішування діяльності ТОВ "Авіоніка Груп" з
діяльністю ТОВ "Авіоніка Авіатур". До того ж стаття 4 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
(
236/96-ВР ), за якою АМК кваліфікував дії ТОВ "Авіоніка Груп",
визначає як недобросовісну конкуренцію, зокрема, таке неправомірне
використання чужих позначень, яке може призвести (а не лише таке,
що вже призвело) до змішування з діяльністю іншого господарського
суб'єкта.
Скаржник посилається й на те, що в згаданому рекламному
оголошенні (яке стало приводом для звернення ТОВ "Авіоніка
Авіатур" із заявою до АМК) взагалі не згадувалося найменування ТОВ
"Авіоніка Груп" (хоча й зазначалися певні реквізити останнього).
Однак, як вбачається із з'ясованого попередніми судовими
інстанціями змісту оспорюваного рішення, відповідна кваліфікація
АМК дій ТОВ "Авіоніка Груп" пов'язується не безпосередньо з
розміщенням цього оголошення, а з самим фактом неправомірного
використання цим товариством чужого позначення у своєму
найменуванні.
З'ясовано АМК і названими судовими інстанціями й наявність
конкуренції, тобто змагальності, між ТОВ "Авіоніка Авіатур" і
ТОВ "Авіоніка Груп" як однієї з умов застосування статті 4 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
(
236/96-ВР ).
Доводи скаржника, пов'язані з укладеним ним із ТОВ "Авіоніка
Авіатур" договором від 16.02.2004 про надання посередницьких
послуг, достатньою мірою оцінені місцевим господарським судом в
оспорюваному рішенні зі справи, і Вищий господарський суд України
погоджується з відповідним мотивуванням.
Не можна визнати помилковим, як вважає скаржник, посилання
апеляційного господарського суду на статтю 9 Закону України "Про
підприємства в Україні" (
887-12 ) і в зв'язку з нею - на
Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 15.05.1997
N 01-8/167 (
v_167800-97 ), в якому йдеться про цю норму. Адже на
з'ясований попередніми судовими інстанціями час державної
реєстрації ТОВ "Авіоніка Авіатур" - 28.03.2002 - названий Закон
був чинний; отже, його приписи, які мали значення для визначення
пріоритету цього товариства у використанні в фірмовому
найменуванні позначення "Авіоніка", підлягали застосуванню в
розгляді справи.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (
1798-12 ),
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.12.2006 зі справи N 38/210 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоніка Груп" -
без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов
