ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2007 Справа N 15/338-06
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерної компанії "Харківобленерго"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"
до Служби автомобільних доріг у Харківській області Державної
служби автомобільних доріг України
про зобов'язання виконувати певні дії
- позивача: Верещагіна Є.В. (довіреність N 01-62ЮР/4795 від
28.07.2006 р.)
1). Захарченка Р.А. (довіреність N 709/09 від 05.06.2007 р.)
2). Сотник Н.О. (довіреність N 581/09 від 10.05.2007 р.), -
Оскарженою постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 14.03.2007 р. (колегія суддів у складі:
головуючого - судді Бондаренко В.П., суддів Лакізи В.В.,
Токар М.В.) залишено без змін рішення Господарського суду
Харківської області від 22.11.2006 р. (суддя Ковальчук Л.В.), яким
в позові відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані
судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги,
посилаючись на порушення господарським судами попередніх інстанцій
норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що Служба
автомобільних доріг України виконує функції замовника з усіх
шляхових робіт, в тому числі й видалення і заміну старих дерев,
обрізання дерев, ліквідацію чагарникової порослі на узбіччях і
смузі відводу з метою забезпечення безпеки руху на автомобільних
дорогах; згідно п. 4 "Правил охорони електричних мереж",
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
04.03.1997 р. N 209 (
209-97-п ) у межах охоронних зон землі у їх
власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з
обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Власники або
користувачі земельних ділянок, де знаходяться об'єкти електричних
мереж зобов'язані вживати належних заходів до збереження
зазначених об'єктів; пунктом 7 Правил передбачено що розчищення
просік здійснюють енергопідприємства, а у разі взаємної
домовленості - власники або користувачі земельних ділянок згідно з
порядком, визначеним енергопідприємством; згідно ст. 48 Закону
України "Про автомобільні дороги" (
2862-15 ) не допускається
проведення рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги
відведення автомобільної дороги, які не пов'язані із забезпеченням
безпеки дорожнього руху та виконання робіт з розширення доріг;
зелені насадження уздовж автомобільних доріг загального
користування розміщуються відповідно до вимог ДСТУ 3587-97 для
забезпечення трикутника видимості дороги, і зелені насадження
обрізаються або видаляються якщо вони спричиняють загрозу
видимості для водія; витрачання замовником дорожніх робіт
державних коштів для обрізання гілок та видалення рослинності в
межах охоронних зон, якщо вони не заважають безпеці дорожнього
руху є недоцільним; згідно ст. 2 Закону України "Про джерела
фінансування дорожнього господарства" (
1562-12 ) кошти не
підлягають вилученню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього
господарства.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з
того, що позивач наданими до матеріалів справи документами не
довів свої позовні вимоги; з врахуванням змісту ст. 16 Цивільного
кодексу України (
435-15 ), ст. 20 Господарського кодексу України
(
436-15 ) та фактичних обставин справи предмет позову не
відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання,
передбаченим зазначеними правовими нормами, а відтак місцевий
господарський суд дійшов до висновків про відсутність правових
підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши також у своїй постанові,
що згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільні дороги"
(
2862-15 ) не допускається проведення рубки дерев у снігозахисних
лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які
не пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виконання
робіт з розширення доріг; зелені насадження уздовж автомобільних
доріг загального користування розміщуються відповідно до вимог
ДСТУ 3587-97 для забезпечення трикутника видимості дороги, і
зелені насадження обрізаються або видаляються якщо вони
спричиняють загрозу видимості для водія; позивачем не були надані
суду докази на підтвердження тих фактів, на які він послався в
позовній заяві.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (
1798-12 )
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення якщо визнає, що
рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій
позивач, звернувшись з даним позовом, з урахуванням уточнення
позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача шляхом щорічних
обходів у межах смуг відведення автомобільних доріг
с. Підсереднє - с. В.Бурлук, с. Піонер - м. Бурлук - с. Федорівка,
с. Шиповате - Ср.Бурлук, які знаходяться у Великобурлуцькому
районі Харківської області, визначати рослини, що не передбачені
встановленим проектом цих доріг, втому числі бур'яни, чагарники,
дрібнолісся, самовисів за межами передбаченими проектом кордонів
зелених насаджень та становлять загрозу для розташованих у межах
вказаних смуг відведення ліній електропередач. Також просив
зобов'язати відповідача видаляти всю рослинність смуг відведення
автомобільних доріг між вказаними населеними пунктами, що не
передбачені встановленим проектом цих доріг, втому числі бур'яни,
чагарники, дрібнолісся, самовисів за межами передбаченими проектом
кордонів зелених насаджень та становлять загрозу для ліній
електропередач позивача.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що він двічі
листами звертався до відповідача з повідомленням про те, що
Великобурлуцький райавтодор, який є структурним підрозділом
відповідача, не вживає заходи щодо нагляду узбіч доріг на ділянках
вказаних шляхів, на яких знаходяться зарослі самосіву зелених
насаджень висота яких перевищує усі норми, внаслідок чого рослини
наближаються до проводів повітряних ліній електропередач, що
проходять вздовж доріг, і що може призвести до пожежі, пошкодження
ліній та враження людей електрострумом.
Між тим, відповідно до ст. 14 ЦК України (
435-15 ) цивільні
обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом
цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій,
вчинення яких не є обов'язковим для неї. Частиною третьою цієї
норми визначено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується
засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором
або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 11 п. 15 Закону України "Про автомобільні дороги"
(
2862-15 ) серед основних обов'язків органу державного управління
автомобільними дорогами загального користування є, зокрема,
озеленення смуги відведення автомобільних доріг.
Статтею 48 цього Закону (
2862-15 ) визначено, що не
допускається проводити рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у
межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов'язані із
забезпеченням безпеки дорожнього руху та виконанням робіт з
розширення доріг.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від
4 березня 1997 р. N 209 (
209-97-п ) "Про затвердження Правил
охорони електричних мереж", просіки для повітряних ліній
електропередачі, які проходять через лісові масиви та інші зелені
зони, повинні триматися в пожежобезпечному стані силами тих
підрозділів, у віданні яких перебувають ці лінії. Цим пунктом
також визначено, що розчищення просік здійснюють
енергопідприємства, у віданні яких перебувають повітряні лінії
електропередачі, а у разі взаємної домовленості - підприємства,
організації, приватні особи, у власності чи користуванні яких
знаходяться лісові масиви, парки, заповідники, сади та інші
багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним
енергопідприємством.
Із встановлених судами обставин справи, та викладених норм
права вбачається, що дії які позивач просить зобов'язати
відповідача вчинити, не є обов'язковим для відповідача. За
встановлених обставин справи також відсутні підстави вважати що
між сторонами існували взаємні домовленості щодо розчищення
зелених насаджень силами відповідача.
Положеннями частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України
(
435-15 ) визначено, що особа не може бути примушена до дій,
вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку
про відсутність у відповідача обов'язку вчинити дії, зазначені
позивачем у позовній заяві.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України (постанова
від 25.07.2006 р. у справі N 36/466 (
v_466700-06 ).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ), Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.03.2007 р. у справі N 15/338-06
Господарського суду Харківської області - без змін.
Головуючий суддя Г.А.Кравчук
Судді Г.М.Мачульський
В.І.Шаргало
